Артикуляція (мовознавство)
Подписчиков: 0, рейтинг: 0
Артикуля́ція (лат. articulatioвід articulo — «розчленовую») — робота органів мовлення, спрямована на продукування звуків.
Уся сукупність навичок артикуляції, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. зв. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.
Артикуляцію контролюють мовні зони кори й підкіркових утворень головного мозку, отримуючи зворотній відгук через слух і кінестетику. Недорозвинення фонематичного слуху істотно ускладнює формування правильної артикуляції.
Етапи артикуляції
- приступ (екскурсія) — підготовка апарату мовлення до вимови звуку;
- витримка (експозиція) — вимова звуку зі збереженням відповідного положення органів;
- відступ (рекурсія) — закінчення вимови звуку, при якому органи мовлення змінюють своє розташування для творення наступного звуку чи переходять у стан спокою.
У реальних умовах звичайно вимовляють не окремі звуки, а мовленнєвий ланцюжок, тоді приступ наступного звуку накладається на відступ, іноді й на витримку попереднього звуку.
Див. також
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Психологический словарь(рос.)