Бача-базі (перс. بچهبازی, буквально означає «Грати з хлопчиками») — вид сексуального рабства і дитячої проституції, що залучає хлопчиків допубертатного віку у виконання еротичних танців в жіночому образі перед клієнтами, які можуть також «купити» виконавця для сексуального задоволення. Основні регіони поширення «бача-базі» — Афганістан і Пакистан. В Афганістані бізнес з продажу бача-базі розцвів після падіння режиму Талібан на початку 2000-х років, багато чоловіків тримають бача-базі як показник достатку і статусу. Ця практика незаконна і офіційно не існує, хоча в реальності широко поширена; багато замовників-військові командири, а поліцейські часто є співучасниками.
Член афганського парламенту Абдулхабір Учкун в інтерв'ю Бі-бі-сі повідомив, що кількість бача-базі останнім часом зростає . Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань дитинства і збройних конфліктів випустила в 2009 році звернення, в якому закликала покінчити з практикою насильства над хлопчиками .
Наджібулла Кураіші, афганський журналіст і режисер, за підтримки Королівського товариства сприяння мистецтвам зняв документальний фільм, який вийшов на телебаченні в рамках документального серіалу Frontline 20 квітня 2010.
Станом на 2020 рік, бача-базі продовжує практикуватися.
Історія
Практика «бача-базі» з'явилася в регіоні давно: у IX або X столітті.
До Першої світової війни вона була більш поширена, особливо на півночі Афганістану, а потім значною мірою скоротилася, принаймні у великих містах; історик танцю Ентоні Шей вважає, що причина, по якій це сталося — несхвалення колоніальної влади: Російської імперії, Британської імперії і Франції, а також постколоніальних еліт, що поділяють європейські цінності. Кілька західних мандрівників, які бували в Центральній Азії, повідомляли про бача-базі. З 1872 по 1873 роки в Туркестані проживав Юджин Скайлер, дипломат і мандрівник. Він зазначав, що хлопчиків вчать танцювати як танцівниць. Він вважав, що танці аж ніяк не розпусні, хоча часто непристойні. До цього моменту вже було деяке невдоволення влади практикою бача-базі. В кінці XIX століття найбільшу популярність танцюючі хлопчики здобули в Бухарі і Самарканді, а в роки Кокандського ханства публічне виконання танців було заборонено. В Ташкенті бача-базі процвітали до епідемії холери в 1872 році: мулли тоді заборонили ці танці як такі, що суперечать Корану і звернулися з проханням до російської влади, яка наклала офіційну заборону на рік. Скайлер повідомляє також про те, що «бача» поважають і вважають найбільшими співаками і артистами.
Художник Василь Верещагін описує ці звичаї в своїх записках «З подорожі по Середній Азії»:
Найцікавіша, хоча неофіційна і не всім доступна частина вистави починається тоді, коли офіційна, тобто танець і спів, закінчилася. Тут починається частування батчі, триваюче досить довго — частування дуже дивне для мало знайомого з тубільними звичаями. Входжу я в кімнату під час однієї з таких закулісних сцен і застаю таку картину: біля стіни важливо і гордо сидить маленький бача; високо задерши свій носик і примруживши очі, він дивиться кругом гордовито, з усвідомленням своєї гідності; від нього вздовж стін, по всій кімнаті, сидять, один біля іншого, піджавши ноги, на колінах, сарти різних видів, розмірів і віку — молоді і старі, маленькі і високі, тонкі і товсті — все, вткнувши лікті в коліна і можливо зігнувшись, розчулено дивляться на бачу; вони стежать за кожним його рухом, ловлять його погляди, прислухаються до кожного його слова. Щасливець, якого хлопчисько удостоїть своїм поглядом і ще більш словом, відповідає самим шанобливим, підлеслевим чином, скорчивши попередньо з обличчя, та й всієї фігури вид цілковитого нікчеми і зробивши бату (рід вітання, що складається в смиканні себе за бороду), додаючи постійно, для більшого поваги, слово «таксир» (государ). Кому випаде честь подати що-небудь бачі, чашку чаю або що-небудь інше, той зробить це не інакше як поповзом, на колінах і неодмінно зробивши попередньо бату. Хлопчик приймає все це як щось належне, йому належне, і ніякої подяки висловлювати за це не вважає себе зобов'язаним .
Після того як бача-базі виростав і ставав занадто дорослим для того, щоб танцювати, його патрон часто допомагав йому з роботою .
У 1909 році два «бача-базі» виступали разом з іншими виконавцями на Центральноазіатській сільськогосподарській, промисловій та науковій виставці в Ташкенті . Помітивши інтерес і сміх публіки, кілька місцевих дослідників записали слова пісень, які виконували бача-базі з Маргеланського повіту . Пісні потім були опубліковані «сартською мовою» (узбецькою) разом з перекладом на російську .
Матеріали етнографічних експедицій свідчать, що явища бача-базі відзначалися на території радянської Середньої Азії ще й в кінці 1920-х — початку 1930-х років .
Дослідження 2011 року, проведене в Пакистані, було направлено на з'ясування загальних рис пакистанської практики «бача-базі» і узбецької, описаної в 1970-х роках Інгеборг Балдауф .
Сучасний стан
Частково явище бача-базі викликано суворістю афганських звичаїв щодо спілкування між статями : чоловікові заборонено говорити з жінкою, яка не є близькою родичкою, до того як він зробить їй пропозицію про весілля . В Афганістані поширене прислів'я «жінки для дітей, хлопчики для задоволення», тому бача-базі можуть жити разом зі своїми «господарями» навіть після одруження останніх .
У період правління Талібану бача-базі були суворо заборонені через гомосексуальний підтекст і виконання забороненої талібами музики , однак після падіння їхнього режиму традиція знову розцвіла, і на весіллях на півночі країни бача-базі присутні дуже часто . Для танців обирають привабливих хлопчиків з 11 років, а для виступів їх наряджають в жіночий одяг і підкладають фальшиві груди . Після досягнення 19 років бача-базі зазвичай звільняють, після чого вони можуть вести життя звичайного чоловіка, хоча стигма професії залишається з ними назавжди . Найчастіше танцювати на публіку починають бідні й відкинуті своїми сім'ями хлопчики, наприклад, ті які зазнали насилля, а також продані своїми сім'ями .
Висвітлення в ЗМІ
Афганський журналіст Наджібулла Кураіші зняв документальний фільм The Dancing Boys of Afghanistan («Танцюючі хлопчики Афганістану»), показаний у Великій Британії в березні 2010 року, а в США — в квітні . Журналіст The Huffington Post Ніколас Грем назвав фільм одночасно чаруючим і лякаючим . Фільм отримав приз Amnesty International UK Media Awards за кращий документальний фільм в 2011 році .
Революційна асоціація жінок Афганістану випустила офіційну заяву, що засуджує бача-базі . Міністерство оборони США найняло соціолога і військову дослідницю Анну-Марію Кардіналлі для дослідження бача-базі, оскільки патрулі часто натрапляли на літніх чоловіків, які йшли за руку з привабливими хлопчиками. Британські солдати виявили, що чоловіки намагалися «приголубити» їх, чого солдати не зрозуміли .
У романі і фільмі «Той, що біжить за вітром» один з героїв змушений стати секс-рабом високопоставленого талібського чиновника, який до того ґвалтував батька хлопчика.
У грудні 2010 року WikiLeaks опублікувала дані, пізніше підтверджені Анною-Марією Кардіналлі , про те, що іноземні підрядники Дайнкорп витрачали гроші на бача-базі. Міністр закордонних справ Афганістану Мохаммад Ханиф Атмар зажадав від американських військових проконтролювати Дайнкорп, однак посольство США заявило, що це «неможливо з юридичних причин» .
У 2011 році BBC World Service в передачі «Документальне кіно» звернула увагу на зростання кількості випадків появи бача-базі .
У 2015 році газета The New York Times повідомила, що американські солдати, службовці в Афганістані, були проінструктовані своїми командирами ігнорувати сексуальне насильство над дітьми, що здійснюється афганськими силами безпеки, за винятком тих випадків, «коли зґвалтування використовується як зброя війни». Американські солдати були проінструктовані стояти осторонь; у деяких випадках, навіть коли їх афганські союзники знущалися над хлопчиками на військових базах, згідно з інтерв'ю та судовим протоколам. Але американських солдатів дедалі більше турбувало, що, замість того, щоб позбавлятися від педофілів, військові озброювали їх проти талібів і призначали поліцейськими комендантами в селах, майже не перешкоджаючи насильству над дітьми .
Згідно з доповіддю, опублікованою в червні 2017 року, американські військовики повідомили про 5753 випадки «грубих порушень прав людини» афганськими військами, багато з яких були пов'язані із сексуальним насильством . Згідно з The New York Times, за американським законом після подібних дій військова допомога повинна перестати надаватися, але цього ніколи не відбувалося. Офіцер спецназу США, капітан Ден Куїнн, був звільнений від командування в Афганістані після сварки з командиром афганського ополчення, який тримав хлопчика в сексуальному рабстві .
У ЗМІ стабільно висвітлюються випадки бача-базі, в тому числі протягом 2016 і 2017 років .
Див. також
Література
- Mondloch, Chris. " Bacha Bazi: An Afghan Tragedy [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] " Foreign Policy . Monday 28 October 2013.
- Also in: Mondloch, Chris. " An Afghan Tragedy: The Pashtun practice of having sex with young [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] boys " The Independent . Tuesday 29 October 2013.
- John Winterdyk, Benjamin Perrin, Philip Reichel. Human Trafficking: Exploring the International Nature, Concerns, and Complexities. — CRC Press, 2011. — ISBN 9781439820360.
- AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558. of the Afghan War AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558.
- Chandi Fernando, Michel Ferrari. Handbook of Resilience in Children of War. — Springer, 2013. — С. 115. — ISBN 9781461463757.
- John L. Cook. Afghanistan: The Perfect Failure. — Xlibris Corporation, 2012. — С. 96. — ISBN 9781479720705.
Посилання
- Російська служба Бі-бі-сі. Танцюючі хлопчики Афганістану [Архівовано 6 вересня 2020 у Wayback Machine.], 22.07.2020.
- Рустам Кобил (8 вересня 2010). «Танцующие мальчики» Афганистана. BBC Russian. Процитовано 2 березня 2014.