Дике полювання, або Дикі лови, Дикий гін (нім. Wilde Jagd) — народний міф, що був у минулому поширений у північній Європі та Британії. Основні характеристики всюди були однакові: фантазматична група мисливців із відповідним спорядженням (на конях, із собаками; на чорних конях, чорних собаках тощо) проноситься у божевільній погоні по небу.
Поява Диких Ловів уважалася ознакою майбутніх нещасть та катастроф. Смертних, що мали нещастя опинитись на шляху Ловів, викрадали та переносили у світ мертвих.
У народній германській міфологія Дикі Лови — це гурт злих духів та привидів, що летять у небі в часи зимових бурь (від Різдва до Богоявлення) у супроводі гончих псів. Небезпечне для людей, особливо на перехрестях доріг. Проводиря Диких Ловів — Дикого Мисливця — порівнюють з Одіном, що несеться по небу на чолі війська мертвих. Французам було відоме власне ім'я володаря Диких Ловів — щось на кшталт Геллекен. Також у Середньовіччі із Диким Мисливцем асоціювали конкретних історичних осіб: Аттілу, Карла Великого тощо. Альтернативний погляд був, що це душі грішників під проводом Каїна та Ірода.
Назва
- Оскорея (Oskoreia) — назва у Скандинавії. Походить від спотвореного Ásgård-reið (рейд Асгарда), або від Oensjægeren (мисливці / єгеря Одіна).
Міф у світовій культурі
- Вільям Батлер Єйтс використовував мотив дикого полювання у своєму вірші «Воїнство сідів» (1893–1903).
- Пітер Бігл — в романі Темзін
- Короткевич Володимир Семенович в повісті «Дике полювання короля Стаха» (біл. Дзікае паляваньне караля Стаха)
У фентезі
Мотив дикого полювання часто використовується авторами фентезі. Серед них:
- Діана Вінн Джонс
- Лорелл Гамільтон
- Кліффорд Дональд Саймак — «Братство Талісмана»
- Свержин Володимир Ігорович — «Той, хто шукає Битву», «Колісничі Фортуни», «Закон Єдинорога»
- Анджей Сапковський
- Філіп Пуллман — «Граф Карлштайн»
- Бушков Олександр Олександрович — «Таларскій цикл (Цикл про Сварога)»
- Джим Батчер — «The Dresden Files»
- Роберт Джордан — «Колесо часу»
- Пол Андерсон — «Зламаний меч», «Три серця і три леви»
В іграх
Комп'ютерні ігри The Elder Scrolls III: Morrowind (аддон The Elder Scrolls ІІІ: Bloodmoon), Darklands, The Elder Scrolls V: Skyrim використовують мотиви дикого полювання.
В іграх за мотивами книг Анджея Сапковського «Відьмак» присутній Король Дикого полювання, безсмертний примарний жнець, що втілює саму смерть. Однак вже у другій частині гри стає зрозуміло, що це ельф народу вільх, який приходить зі своїм почтом з іншого світу як астральна проєкція, або у плоті, щоб викрадати дітей та молодих людей. У останній частині трилогії розкривається і мотивація цих подорожей: частина душ викрадених людей використовується як «пальне» для «навігаторів», які проводять Дике Полювання між світами. Інших же викрадених використовують як прислужників. Мета подорожей Дикого Полювання — пошук порятунку світу ельфів народу вільх від Білого Холоду, катаклізму, що врешті решт знищить будь який світ. За легендами, зупинити чи відкласти Білий Холод може могутнє дитя старшої крові. Друга мета — відновити статус ельфів як могутніх мандрівників між світами, і одночасно підкорити різні світи.
Бібліографія
- Kershaw, Priscilla K. The One-eyed God: Odin and the (Indo-)Germanic Männerbünde. Monograph Series. Vol. 36. Journal of Indo-European Studies, 1997.
Посилання
- Ari Berk and William Spytma, «Penance, Power, and Pursuit: On the Trail of the Wild Hunt»
- Sluagh Sidhe «Wild Hunt traditions in Ireland» [Архівовано 14 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Liam Rogers, «The Wild Hunt» [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.] 1999
