| Танець | |
|---|---|
 обкладинка журналу «Life» за 23 серпня 1943 року
| |
| Лінді-хоп | |
| класифікація | свінгові танці, соціальні танці, джазові танці, афроамериканські танці |
| музика | Свінг |
| різновиди | савой-стайл, голлівуд-стайл, смуз-стайл |
| розмір | 4/4 |
| темп | 60-300 біт/хв. |
| походження | США |
| епоха | 1930-1940-ві, 1990-2010-ті роки |
| особливості | парний, імпровізаційний, джазовий |
Лінді-хоп — афро-американський парний танець, що з'явився у Нью-Йорку в 20-30-ті роки XX сторіччя, різновид свінгу. Названий на честь знаменитого перельоту Чарльза Ліндберга через Атлантичний океан. Лінді-хоп розвивався паралельно із свінговою музикою та відноситься до класу свінгових танців. Він увібрав в себе риси чарлстону, степу, джазу та інших танців, що існували одночасно з ним.
У 80-ті роки XX сторіччя лінді-хоп був відроджений американськими, шведськими та британськими танцюристами. Наразі школи лінді-хопу існують у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.
Історія
Походження
Лінді-хоп зародився у чорному кварталі Гарлем в Нью-Йорку в Сполучених Штатах приблизно в 1927 році. Можливим походженням лінді-хопу називають наступні танці: брейкевей, чарлстон та Тексас-Томмі. Відповідно до Етель Вільямс, яка сприяла популяризації Тексас-Томмі в Нью-Йорку в 1913 році, Тексас-Томмі «був, як лінді», і основні кроки були подібні тим, які є в лінді. Танцівник Савоя «Коротун» Джордж Сноуден заявив, що «Ми звикли називати основний крок „Хоп“ задовго до того, як Ліндберг зробив його переліт (анг. hop) через Атлантичний океан.»
Ера свінгу (1920-ті — 1940-ві)
Головним місцем для розвитку лінді-хопа став танцювальний зал «Савой». Це був перший подібний заклад без расової сегрегації, і «Савой» став культовим місцем для усіх танцівників. Така політика та постійне гастролювання у залі найкращих біг-бендів призвели до буму лінді-хопу спочатку у Гарлемі, потім у Нью-Йорку, а згодом в усій Америці. Танцювальний гурт «Вайтіз Лінді Хопперз» та його лідер Френкі Меннінг вивели танець на новий рівень, виграючи загальнонаціональні змагання, виступаючи у відомих клубах, а згодом, з винаходом танцювальних трюків, і в кіно. Ера свінгу закінчилась з початком Другої світової війни та набуттям популярності інших музичних жанрів.
Відродження свінгу
У 80-ті роки почалось поступове відродження лінді-хопу. Невеликі групи ентузіастів у США, Великій Британії, Швеції за допомогою старих відеозаписів, а згодом і танцівників, що виступали ще в «Савої», почали відновлювати танець. Зі сплеском популярності неосвінгу лінді-хоп повернувся до широких верств населення. Він з'являється на Бродвеї, а потім в кіно та музичних кліпах.
Танець лінді-хоп
Відмінними рисами джазу як музичного напряму є імпровізація і поліритмія. Лінді-хоп є свого роду візуалізацією джазу і дає практично безмежні можливості відображати всю «норовливість» музики. Як свінгова музика може бути повільною або швидкою, так і лінді-хоп виконується в дуже широкому діапазоні: від дуже повільного, майже блюзового виконання, до швидкого, коли в кількість кроків в секунду може сягати п'яти або шести.
Вагомим внеском в танцювальну культуру стало винайдення акробатичних фігур у парі. Це робило лінді-хоп візуально дуже потужним та енергійним, а тому що ці трюки виконувались ритмічно, то малюнок танцю не зазнав шкоди.
Посилання
- Школа свінгу у Києві [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Лінді-хоп в фільмі «Хелзапопін» 1941 року. [Архівовано 6 березня 2010 у Wayback Machine.]
- «Savoystyle Archives of early Lindy Hop» [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.], resource for Lindy hop history
- «Lindy Hop Terms»
- «Lindy Hop and Retro Lifestyle» [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|
