Нена́висть — це глибоке емоційно негативне ставлення суб'єкта до індивіда чи іншого об'єкта, що характеризується відчуттям гніву, ворожістю, огидою, бажанням заподіяти йому біль, як фізичний, так і моральний, чи шкоду.
Ненависть визначається як антитеза любові, її повна протилежність — тобто, якщо любов це активне зацікавлення в житті й розвитку об'єкта любові, то ненависть це активне зацікавлення в деградації і знищенні об'єкта ненависті. Ненависть може існувати й без об'єкта, бути ні на що не спрямованою.
Ненависть може реалізовуватися:
- прямим шляхом в формі активних дій відносно об'єкта ненависті (його безпосереднє знищення);
- непрямим шляхом, через блокування саморозвитку або ненадання допомоги об'єкту ненависті.
Розрізняють ненависть обсесійну: жага помсти є настільки сильною і засліплюючою, що носій ненависті фізично не може перестати про неї думати. В тяжких випадках обсесійна ненависть може перерости в психічну хворобу, коли зміст існування суб'єкта вже є нерозривним з ірраціональним бажанням задовольнити жагу помсти будь-якими методами.
Ненависть може консолідувати одну групу людей проти іншої, один народ — проти іншого народу і всього світу.
Див. також
Посилання
- Ненависть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Ненависть // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1120-1123. — 1000 екз.