| Війна у В'єтнамі | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Координати: 10°46′41″ пн. ш. 106°41′46″ сх. д. / 10.778055555583° пн. ш. 106.69611111113889024° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Південний В'єтнам  США
|
 Північний В'єтнам
|
||||||
| Військові сили | |||||||
| 60 000 | 120 000 | ||||||
Падіння Сайгону — окупація міста Сайгона, столиці Південного В'єтнаму, силами Народної армії В'єтнаму і В'єтконгу, яка сталася 30 квітня 1975 року. Ця битва ознаменувало кінець війни у В'єтнамі і початок перехідного періоду, що веде до так званого «об'єднання В'єтнаму» під керівництвом комуністичної партії.
Опис
Війська Північного В'єтнаму під командуванням генерала Ван Тьєн Зунга почали останню атаку на Сайгон південнов'єтнамськими силами, в якої командував генерал Нгуєн Ван Тоан. 29 квітня розпочався обстріл міста важкою артилерією. До наступного дня війська Північного В'єтнаму захопили важливі об'єкти міста і підняли свій «прапор» над президентським палацом Південного В'єтнаму. Південнов'єтнамський уряд капітулював незабаром після цього. Місто було перейменовано у Хошимін на честь диктатора Хо Ши Міна.
Падіння міста передувало евакуації майже всього американського цивільного і військового персоналу в Сайгоні поряд з десятками тисяч південнов'єтнамских цивільних осіб, пов'язаних з південнов'єтнамським режимом. Евакуація завершилася операцією «Поривчастий вітер» — найбільшої евакуацією за допомогою вертольотів в історії. На додаток до втечі біженців, закінчення війни і встановлення нових порядків з боку комуністів сприяли зниженню чисельності населення міста.