Мы используем файлы cookie.
Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.
Повитуха

Повитуха

Подписчиков: 0, рейтинг: 0
Повитуха (німецька гравюра 1513).
Атестат колишньої повивальної бабки I-го розряду Петроградської столичної поліції Олександри Іванівни Веселаго (до шлюбу Савицької), яка закінчила курси в Повивальному інституті при Петроградському родопомічному закладі Відомства установ імператриці Марії, виданий в 1915 році

Повиту́ха — розмовна назва жінки, яка супроводжує пологи. Одна з найстаріших професій, до появи науки акушерства була найпоширенішою галуззю народної медицини. Також відома як сповитуха, пупорізка, баба-бранка, баба або бабка.

Короткі відомості

Перші згадки про повитух містяться в єгипетських папірусах 1900—1550 років до н. е. Ця професія була виключно жіночою.

В античному світі існували повитухи трьох ступенів: майстрині техніки прийняття пологів, знавчині з акушерства та гінекології та висококласні медикині.

В дохристиянській Європі повитуха була жрицею або знахаркою. Вона керувала пологами та проводила ініціаційні обряди після народження дитини. В східно-європейських суспільствах статус повитухи залишався високим навіть після прийняття християнства.

З 18 століття в Російській імперії існували вищі та середні заклади для повитух — Повивальні інститути, які проіснували до 1917 року. Діяльність повитух регламентувалась спеціальним статутом — «Статут повивальним Бабкам».

В Україні

В Україні «повитуху» називали «баба». У північних регіонах говорили «баба», «бабка», в Серед­ньому Подніпров'ї — «пупорізка», «породіль­на», на Гуцульщині — проста баба, баба. Усе пов'язане з пологами в Україні називалося «бабування», бабництво, бабкувата, бабити. Так, Мар­ко Грушевський розповідав про бабування у контексті вивчення дитинства. Етнографи Іван Беньковський, Олександр Малинка, Володимир Ястрєбов писали про бабу, вивчаючи обрядовість, пов'язану з народженням дити­ни.

Див. також

Джерела та література

Посилання



Новое сообщение