| Поксвіруси | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Класифікація вірусів | ||||||
| ||||||
|
Genera
| ||||||
|
Підродина Chordopoxvirinae Підродина Entomopoxvirinae | ||||||
|
Посилання
| ||||||
|
Поксвіруси (Poxviridae) — родина ДНК-вмісних вірусів.
Морфологія віріонів
Віріони мають цеглиноподібну форму з округлими краями розміром 300—450 х 170—260 нм. Це найбільші віруси тварин. Вони мають складну будову та складаються з ядра, що має форму двоввігнутої лінзи, по обидва боки від якої знаходяться овальні утвори, що називаються боковими тільцями. Ядро містить ДНК, упаковану в білковий футляр у вигляді циліндричних чи ниткоподібних структур, які оточені внутрішньою та зовнішньою мембранами. Ядро та білкові тіла оточені зовнішньою оболонкою з характерними кулеподібними виступами.
Фізико — хімічні та фізичні властивості
Віруси цієї родини є стійкими до впливу довкілля. Стійкі до до ефіру, більшості дезінфікуючих засобів, можуть зберігатися в сухих ексудатах упродовж багатьох місяців при кімнатній температурі, а у вмісті везикул на холоді — упродовж декількох років. У 50 % розчині гліцерину вірус зберігає інфекційну активність при 4°С упродовж декількох років.
Геном
Геном вірусів являє собою лінійну молекулу ДНК з молекулярною масою більш ніж 130*106, значно більшою, ніж у інших родин вірусів тварин. ДНК містить близько 240 000 пар нуклеотидів при загальній довжині 82 мкм. На обох кінцях молекули знаходяться ковалентні зшивки, тому ниткам ДНК властива незвичайна міцність і вони не розділяються повністю при лужній денатурації. Розмір геному 130-375kb.
Стратегія реплікації: Цитоплазматична
- Віруси прикріплюється до глікозаміногліканів на поверхні клітини-мішені або компонентів позаклітинного матриксу, запускаючи руйнування мембрани та вивільнення вірусного кору в цитоплазму.
- Рання фаза: ранні гени транскрибуються в цитоплазмі вірусною РНК-полімеразою. Рання експресія починається через 30 хв після інфекції.
- Відбувається роздягання нуклеїнової кислоти.
- Інтермедіальна фаза: експресія інтермедіальних генів запускає геномну реплікацію ДНК. Це відбувається приблизно через 100 хв після інфекції
- Пізня фаза: Пізні гени експресуються після 140 хв- 48 год після інфекції. Синтезуються всі структурні протеїни.
- Збирання віріонів розпочинається після приєднання до внутрішньої мембрани інфікованої клітини, відбувається продукування незрілих сферичних вірусних часточок, які при дозрівання набувають форму бруска.
- Зрілі віріони вивільнюються з клітини шляхом лізису або в результаті екзоцитозу без розриву клітинної оболонки.
Склад
Віріони містять у своєму складі дволанцюгову ДНК, що становить 5 — 7,5 % від маси вібріона, більш ніж 30 структурних білків, включаючи ферменти, ліпіди (4 %), вуглеводи (3 %). Ліпіди входять до складу зовнішньої оболонки вібріонів.
У складі віріонів містяться більше 30 структурних білків з молекулярною масою 11*103 — 150*103. З них 17 виявлені в серцевині, в тому числі два білки, що становлять 50 % від сумарного білка серцевини. П'ять білків локалізовано на поверхні вібріона, вісім — у глибших шарах зовнішньої оболонки. Поверхневі білки є глікопротеїнами і скоріш за все з ними пов'язаний імунітет до віспи.
У віріонах виявлено 12-13 ферментів. Серед них знаходиться ДНК-залежна РНК-полімераза та інші ферменти, пов'язані з транскрипцією ДНК, модифікацією мРНК, кінази та протеази.
Віруси натуральної віспи та вісповакцини (типові представники родини) подібні в антигенному відношенні і відрізняються один від одного не більш ніж одним антигеном. Усі антигени можна розділити на структурні, розчинні та гемаглютиніни. До структурних білків належать NP-антиген, загальний для всієї родини. Цей білок зв'язаний з білком нуклеокапсида. Серед розчинних антигенів є термолабільний та термостабільний. Гемаглютинін є ліпопротеїновим комплексом, що містить три глікопротеїни.
Біологічні властивості
Профілактика та лікування
Література
- А. Г. Букринская. Вирусология. — М.: Медицина, 1986. С. 336.
|
