Забарвлювання живих клітин (in vivo)[джерело?] — барвінняклітин або клітинних органел нетоксичними для них барвниками, при якому їхня структура та функція не порушуються, на відміну від «неживого фарбування». Таке забарвлювання, при якому різними кольорами виокремлюються складові клітини, дозволяє вивчати структуру живих клітин і спостерігати за процесами, що відбуваються в них. Зазвичай без мічення різними барвниками трудно або й неможливо розпізнати щось під оптичним мікроскопом.
Призначення
Барвники наносять на живі клітини, не вбиваючи їх, для діагностичних і хірургічних методів у медицині. При різновидах фарбування живих клітин живі тканини або вилучаються з організму, або, як під час прижиттєвого фарбування, забарвлюються введенням фарби (ін'єкцією або іншим способом) в живий організм. Основна концепція полягає в тому, що досліджувана клітина залишається живою. «Прижиттєве фарбування» є протилежним суправітальному фарбуванню, коли клітини вилучаються з організму. У той час як при суправітальному фарбуванні живі клітини забарвлюються, при «вітальному фарбуванні» живі клітини не вбирають фарбу, тобто "забарвлюються" негативно, і лише мертві клітини забарвлюються позитивно, а отже, життєздатність можна оцінити, підрахувавши відсоток загальної кількості клітин, які забарвлюються негативно. Оскільки суправітальний і прижиттєвий характер фарбування залежить від барвника, комбінацію суправітального та вітального барвників також можна використовувати у складний спосіб для кращої класифікації клітин на окремі підмножини (наприклад, життєздатні, мертві, вмираючі тощо).
Методи мічень
Методи мічень[джерело?]:
- Фарбування аураміном–родаміном
- Фарбування гематоксиліном-еозином
- Фарбування за ван Гізоном
- Фарбування за Грамом
- Фарбування за Романовським—Гімзою
- Фарбування за Цілем — Нільсеном