Розчин Рінгера — Локка — розчин, який має більш «фізіологічний» склад (ближчий до складу плазми / «рідкої частини» / крові), ніж ізотонічний розчин натрію хлориду.
Історія
Після першого застосування ізотонічного розчину натрію хлориду у 1881 році стало зрозуміло, що він не містить необхідного набору електролітів для підтримання гомеостазу. І вже 1882 року австралійський лікар і дослідник Сідней Рінгер (Sydney Ringer) запропонував новий електролітний розчин), який надалі став родоначальником класу збалансованих кристалоїдних розчинів.
У пошуках ідеального складу Рінгер проводив експерименти з різноманітними розчинами електролітів. У дослідах на ізольованому серці тварин він намагався створити розчин, який дозволяє підтримувати життєдіяльність серця у такій експериментальній моделі. Рінгер вивчав in vitro вплив складу кристалоїдної рідини на скоротливість серця. Створений Рінгером розчин дозволив коригувати порушення балансу електролітів, включаючи гіпокаліємію та гіпокальціємію. Окрім того, цей склад став базою для створення інших інфузійних препаратів, як то розчин Рінгера — Локка, розчин Гартмана, розчин Рінгера лактатний тощо.
Застосування
Застосовують для боротьби зі зневодненням при різних захворюваннях (холера, сальмонельоз, ешерихіоз, харчове отруєння, вірусні гастроентерити тощо), діареї різного походження; при гострих циркуляторних порушеннях (розладах кровообігу), що супроводжуються дегідратацією (зневодненням), при опіках, геморагічному (що виникає через крововтрату), операційному і післяопераційному шоці, перитоніті (запаленні очеревини) тощо. Розчин вводять внутрішньовенно крапельно або, іноді, струминно. Раніше розчин готували безпосередньо перед введенням, з кінця XX століття використовують розчини, виготовлені на фармакологічних підприємствах, що мають тривалий термін збереження і перед вливанням підігріваються до температури людського тіла (36-38 °C).
Склад
Натрію хлориду — 9 г, натрію гідрокарбонат, кальцію хлориду і калію хлориду — по 0,2 г, глюкози — 1 г, води для ін'єкцій — до 1 л.
Розчин Рінгера в 1 літрі містить такі катіони: 4 ммоль К+, 147 ммоль Na+, 4,5 ммоль Са++ та 160 ммоль аніонів Cl—. Його осмолярність ― 309 ммоль/л. Для порівняння осмолярність плазми крові ― 320 ммоль/л. В 1 л плазми крові міститься 142 ммоль Na+, 4 ммоль К+, 2,5 ммоль Са++ та 103 ммоль Cl–. При цьому в ізотонічному розчині NaCl міститься 154 ммоль/л іонів Na+. Тобто концентрація натрію в ньому сунадфізіологічна — вища від концентрації іонів натрію у плазмі крові. За функціональною класифікацією інфузійних препаратів розчин Рінгера належить до препаратів для відновлення ОЦК (протишокових), препаратів для корекції водно-електролітного балансу, розчинником для введення інших лікарських засобів та дезінтоксикаційних розчинів.
Джерела
- Компендіум. Розчин Рінгера (Ringer’s solution) [Архівовано 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
