| Русофобія | |
 | |
| Протилежно | Москвофільство |
|---|---|
 Русофобія у Вікісховищі | |
Русофо́бія (русофобія, москвоже́рство, москвофо́бія, росієфобія іноді росіянофо́бія від укр. росіяни і дав.-гр. φόβος — страх; рос. русофобия) — ірраціональний російський аргумент, що позначає частину неоімперського дискурсу свідомості росіян і видається ними за упереджене, підозріле, неприязне, вороже ставлення до Росії, російської мови, росіян, російськомовних. На думку академіка РАН Володимира Волкова є різновидом ксенофобії. Російські шовіністи й апологети зовнішньої політики Росії часто використовують звинувачення в «руссофобії» як форму пропаганди, щоб протистояти критиці Росії. У свідомості й поведінці росіян домінує нелогічна, ірраціональна форма людського вираження, що характеризується нездатністю придушувати імпульси й розрізняти реальне та нереальне.
Антонім і протилежність русофобії — русофільство.[оригінальне дослідження?]
Історія походження терміна
У сучасному українському вживанні поширена калька з російської «русофобія», але в українській мові терміни «Русь» та «Руський» відносяться виключно до часів Київської Русі, Руського Королівства, Великого Князівства Литовського і Руського, Руського воєводства (Галичини), а також до етнонімів української мови та українців. З позиції українського тлумачення, термін «русофобія» може вважатися лише як вороже ставлення до пра-українських князівств та воєводств, а росіяни — не є пращурами українського народу. Щодо Росії українська лексика історично використовує поняття «російський», як то «росіяни», «російська мова» тощо. Відповідно до цього декларується доречність вживання терміна «росіянофобія».[оригінальне дослідження?]
Ймовірно, вперше термін русофобії був застосований у 1844 р. Вяземським П. А.
Наповнення терміна російськими імперіалістами
Російський поет Федор Тютчев, за версією деяких дослідників, протиставляв русофобії панславізм.
На окремі документальні приклади посилаються навіть з початку XVI століття, коли ще Московією не була привласнена назва Русь. Пропаганду проти Московського царства активно вели литовські і польські державні діячі, історики та письменники, а також, згодом, єзуїти. Ця пропаганда виникла на ґрунті суперництва за землі Русі, а також на ґрунті конфесійної боротьби католицтва зі «схизматичним» православ'ям. Польський король Сигізмунд І, який намагався запобігти будь-яким політичним альянсам Московського царства в Європі, переконував західних монархів, що московити — не християни, а жорстокі варвари, що належать до Азії і змовилися з турками і татарами зруйнувати християнський світ.
У кінці XVIII — першій половині XIX століття, мовляв, відбувається формування русофобії як системи, яка обслуговує ворожу політику тієї чи іншої держави стосовно Росії. Виникнувши спочатку у Франції, після падіння в 1815 році наполеонівської імперії русофобія перекочувала до Англії, де в 1820—1840 роки була сформована найбільш повно. У період між Угорською революцією 1848—1849 років та Кримською війною 1853—1856 років русофобія в Англії досягла свого апогею і в тій чи іншій мірі охопила багато інших європейських країн. Історик А. Фурсов характеризує таку системну русофобію як «психоісторичну зброю», мета якої довести, в тому числі і самим росіянам, що їхній розвиток не повною мірою відповідає західному типу і таким чином поставити росіян в програшний стан психологічного захисту. Доктор історичних наук Валентин Фалін в інтерв'ю каналу Росія висловив думку, що «віссю, довкола якої оберталися відносини між Росією та західним світом велику частину XIX століття і у XVIII столітті була русофобія — ніякого стосунку вона до комунізму не мала», академік Олександр Чубар'ян так само стверджував, що «русофобія йде в країнах Заходу з середини XVIII століття».
Леонід Шебаршин дотримується думки, що книга сера Роберта Вільсона, який під час війни з Наполеоном був при ставці російського головнокомандування, і стала поштовхом до русофобії, інші дослідники вважають, що історію русофобії на рівні державної політики можна простежити цілком чітко з 1840-х років, на думку прихильників другої версії, імперська антиліберальна і мілітаристська політика Миколи I після ряду військових успіхів стала викликати побоювання та сприйматися деякими європейськими державами як загроза їхнім інтересам.
Як вказує філософ Н. В. Іщук, Російська православна церква у своєму меморандумі фактично відносить до проявів русофобії критичне ставлення до російського православ'я та до діяльності цієї церкви.
Російська агресія проти України
Після анексії Криму Росією у березні 2014 року російська влада та засоби масової інформації почали широко застосовувати термін до осіб та організацій, хто критикував позицію та дії Кремля чи був залучений до застосування санкцій проти Росії.
- МЗС Росії
- Sputnik
- Russia Today
Частота вжитку терміна «русофобія» від МЗС Росії, а також державних ЗМІ: Sputnik, Russia Today.
На думку А. А. Карпова, озвучену в програмі «Вата-шоу», російська пропаганда неправильно вживає термін «русофобия», називаючи ним ставлення громадян інших країн до Росії, бо термін позначає страх до Росії, а Росії не бояться — її зневажають.
Докази існування
- Заперечення права Росії як країни і росіян як нації на існування;
- Образливі прізвиська росіян (наприклад, «москалі», «кацапи», «лапті», «рашисти», «орки»);
- Проєкція на всіх росіян певних поширених вад, як-от: пияцтво, схильність до вживання у мові матюків, примітивність мислення, відсутність культури (етнічний стереотип).
Див. також
- Українофобія
- Панславізм
- Русофільство
- Антирадянщина
- Націонал-зрадники
- Вороги народу
- Інформаційна війна
Література
- Перевезій, В. Русофобія / В. Перевезій // Політична енциклопедія / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. імені І. Ф. Кураса ; редкол.: Юрій Левенець (голова) [та ін.] ; [упоряд. Ю. Шаповал]. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 646. — 807 с. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Jolanta Darczewska, Piotr Żochowski (2 листопада 2015). Russophobia in the Kremlin’s strategy. A weapon of mass destruction. Point of View (англ.). Warsaw, Poland: Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. ISBN 978-83-62936-72-4. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 28 грудня 2015.
|
