Рушни́к — довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної тощо) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Знімає з предметів рідину шляхом вбирання або тертя при прямому контакті. У східних слов'ян рушник традиційно був з вишитим або витканим візерунком.
Слово «рушник» за походженням пов'язане з «рука» (ручьникъ), зміна «ч» на «ш» пояснюється його дисиміляцією перед «н».
Традиційно побутовий рушник для рук називали «рушник-утирач» або просто «утирач» (для посуду — «сти́рок») — на відміну від інших видів рушників (кілкових, божників, плечевих, подаркових), що відомі зараз як «український традиційний рушник».
Види рушників
- Одноразовий рушник
- Паперовий рушник
- Рушник для ванни
- Спортивні рушники
- Рушник з мікрофібри
Матеріал
Для виготовлення рушників використовують такі матеріали:
- Полотно (традиційні й церемоніальні рушники, стирки для посуду)
- Вафельне полотно (вафельні рушники)
- Махрова тканина (махрові рушники)
- Папір (паперові рушники)
- Мікрофібра
Альтернативне використання
Рушник в масовій культурі
Письменник Дуглас Адамс у фантастичному романі «Путівник Галактикою» описав рушник як незамінну для подорожувальника автостопом річ. Шанувальники його творчості стали відзначати день рушника і носять з собою рушник в цей день. В анімаційному серіалі «Південний парк» є персонаж Рушничок — живий розумний рушник.
Рушник як частина культури
- У стародавніх слов'ян рушник («убрусець») був ритуальним, обрядовим предметом. Це значення зберігалося в багатьох народів Поволжя і Приуралля (чувашів, марійців, башкирів, татар, удмуртів) аж до початку 21 століття. Однак зараз воно перетворилося в чисто побутову річ, не здатну (з точки зору багатьох людей) мати якісь інші варіанти застосування.