Мы используем файлы cookie.
Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.
Фізична культура
Другие языки:

Фізична культура

Подписчиков: 0, рейтинг: 0

Фізи́чна культу́ра, фізкультура, руханка — складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Основними показниками стану фізичної культури і спорту є:

  • рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення;
  • ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту;
  • високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту;
  • рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном.
Крав Мага — розвиток життєво важливих фізичних здібностей.

Аспекти фізичної культури

  • Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.
  • Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.
  • Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення шкільного курсу «фізична культура».
    Дворічна дитина, що стрибає.

Фізична культура в Україні

Радянська Україна

Після Другої світової війни посилено спортові контакти із Заходом, розгорнуто масовий фізкультурний рух, підвищено рівень спортової майстерності. У зв'язку з цим посилився і фізкультурний рух в УРСР. Українські спортсмени, включені в репрезентацію РССР, здобули чималі успіхи в міжнародних змаганнях (Б. Гуревич, Я. Куценко, Б. Шахлін, В. Чукарін, Л. Латиніна, О. Гончаренко, Є. Буланчик, В. Куц, Н. Откаленко, Л. Лисенко-Шевцова, А. Бондарчук та ін.).

На основі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 9 січня 1959 року «Про керівництво фізичною культурою і спортом у країні» Комітет фізичної культури і спорту при Раді Міністрів УРСР перетворено на Союз спортивних товариств і організацій УРСР, підпорядкований Всесоюзному спортивному союзові. Обласні, міські, районові й місцеві ради фізичної культури керують працею всіх спортивних організацій, які поділяються на добровільні спортові товариства, колективи фізичної культури (на заводах і фабриках, у колгоспах і радгоспах) чи спортові клуби.

В УРСР діяли 4 республіканські відділи всесоюзних добровільних спортових товариств профспілок, студентське «Буревісник» з бл. 400000 чл.; «Водник» (профспілка річкового та морського транспорту) з бл. 30000 членів; «Локомотив» (профспілка працівників зал. транспорту) з бл. 380 000 фізкультурників; «Спартак» (комсомольське товариство) з бл. 900 000 чл. Працівників міністерства внутрішніх справ і безпеки охоплює «Динамо». Існують дві республіканські спілки «Авангард» (об'єднує працівників промисловості і будівництва) з понад 2 млн чл. і «Колос» (колгоспники, працівники с.-г. організацій) з бл. 3,3 млн чл. (1981). Авіація, парашутний спорт, планеризм, автомобілізм, мотоциклізм, радіо, підводний, водно-моторовий, стрілецький та ін. воєнно-технічний види споргу підлягають контролеві українського республіканського відділу всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту.

З метою пропаганди Фізичної культури і спорту за кордоном, головно у міжнародних спортивних федераціях, Комітет Фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР постановою від 26 лютого 1969 ухвалив створити 48 Всесоюзних федерацій для всіх видів спорту, що стали єдиними правними чл. міжнар. спортових федерацій. Цією постановою українські федерації підпорядковано всесоюзним і тим позбавлено їх самостійного членства у міжнар. спортових організаціях, наслідком чого укю. змагуни репрезентують тільки СРСР.

На початку 1981 в УССР було близько 45000 фізкультурних колективів з 15 млн чл., 5 млн значківців ГПО (Готовий до Праці й Оборони), понад 4 300 спортсменів розрядників, понад б 500 майстрів спорту СРСР, понад 300 майстрів спорту СРСР міжнар. класи. бл. 60 заслужених майстрів спорту СРСР; бл. 150000 платних фізкультурних працівників (у тому ч. бл. 65 000 з вищою освітою), 3 000 тренерів та інструкторів, 2 500 класифікованих спортових суддів; понад 315 000 інструкторів ГПО. Спортові споруди: 160000 спортових майданчиків, у тому числі 20 000 футбольних полів; понад 13 600 спортових зал, бл. 300 басейнів, 600 лижних баз, 8 000 стрілецьких тирів, 901 стадіон, плавацький центр у Харкові, веслувальний у Херсоні та ін. Популярний в Україні туризм диспонує понад 50 туристичними базами і понад 800 туристичними й відпочинковими таборами.

Кадри фізичної культури готують інститути й технікуми у Києві, Львові, Донецьку, Дніпрі, Івано-Франківську та факультетах фізичної культури при педагогічних інститутах. У ряді міст діють народні університети фізичної культури і спорту (1980 їх було бл. 50). Після війни укр. спортсмени встановили у різних ділянках спорту понад 80 світових рекордів, багато євр. та респ. і союзних рекордів (В. Голубничий, В. Цибуленко, Ігор Тер-Ованесян, Валерій Брумель, Г. Кутенко, В. Борзов, Ю. Сєдих, В. Ященко, В. Крепкіна, Н. Олізаренко, Н. Ткаченко, Л. Жаботинський, С. Рахманов, Ю. Зайцев, І. Мате, С. Полторацький, А. Писаренко, Г. Прозуменщикова, Ю. Фесенко, О. Сидоренко та ін.). Багато українців виступає у збірних командах СРСР на міжнар. арені. 1975 футбольна дружина «Динамо» (Київ) здобула європейський кубок кубків та суперкубок і стала чемпіоном СРСР. У міжнар. змаганнях успішно виступають й ін. клуби України (але тільки під маркою СРСР).

З 1952 СРСР бере участь в Олімпійських іграх з участю укр. спортовців (1952 на 15 Олімпійських іграх у Гельсінкі укр. спортовці здобули 5 золотих, 7 срібних і 1 бронзову медаль; 1980 на 22 ігрищах у Москві — 38 золотих, 19 срібних, 10 бронзових медалей; встановили 3 світові та 6 олімпійських рекордів.

З 1956 влаштовуються спартакіади з масовою участю змагунів на область й районному рівні та по м. Відбуваються і спартакіяди школярів; їх фізичному вихованню, Ф.к. і спортові присвячується багато уваги вже з дошкільного віку. Основні форми фізкульт. вправ: лекції, ранкова зарядка, рухливі гри, позашкільне і позакласне фізкульт. спортове і оздоровче виховання. У нижчих класах вивчаються основні гімнастичні елементи, нескладні рухливі гри, згодом їх ускладнюють і вводять елементи легкої атлетики, лещетарства, плавання тощо Багато уваги приділяється значкові ГПО (пересічно 2 млн значківців на рік). Існують також дитячо-юнацькі спортивні школи (бл. 900 шкіл, з понад 321 000 дітей і підлітків). У цих школах і спеціальних класах культивується 43 види спорту.

Інформації про спортове життя дають «Спортивна газета» (тричі на тиждень) і «Старт» (місячник), органи Комітету фіа. культури і спорту при Раді Мін. УРСР та Укр. респ. ради профспілок.

Фізична культура у діаспорі

Фізична культура для старої людини, Голлівуд

У діаспорі з виїздом нових емігрантів за океан почалася організація спортового життя на нових поселеннях. У США й Канаді наплив нових спортовців скріпив спортове життя й поширив його на різні ділянки: футбол («сокер»), теніс, відбиванка, плавання, лещетарство та інші. Посилилася фізкультурно-виховна праця серед молоді у спортових товариствах і таборах; щорічно влаштовуються спортові грища.

1959 у Нью-Йорку відбулося свято молоді з різними спортовими змаганнями.

1980 року Українська Спортова Централя Америки й Канади спільно зі спортовцями інших поневолених в СРСР народів організувала «Вільну олімпіаду», що відбулася в Етобіко-Торонто (Канада). Українська репрезентація здобула на ній 11 золотих, 8 срібних, 7 бронзових медалей і здобула друге місце після латишів. Ця олімпіада відбуватиметься раз на 4 роки Молоді люди з України досягли видатних результатів, зокрема, Річард Сандрак у вісім років був визнаний найсильнішою дитиною у світі.

В інших країнах фізкультурно-спортовий рух зосереджується при організаціях молоді та нечисленних спортових клубах.

Вищі навчальні заклади

Україна

Література

  • Бака М. Спортивне п'ятиріччя України. К., 1980.
  • Бикова Г. Методика фізичного виховання в дитячому садку. К., 1963.
  • Бражник І. та ін. Гімнастика. К., 1962.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  • Історія фізичної культури: навч.-метод. посіб. / Степанюк С. І. [та ін.] ; Херсон. держ. ун-т, Ф-т фіз. виховання та спорту, Каф. теорії та методики фіз. виховання. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Херсон: Вишемирський В. С., 2016. — 271 с. : іл., табл., портр. — ISBN 978-617-7273-44-7
  • Купріянов М. Фізичне виховання в початкових класах. К., 1966.
  • Організований спортивний рух в українській діаспорі США і Канади: Матеріали для лекцій з історії фіз. культури / Ю. С. Козій; Львів. держ. ін-т фіз. культури. Каф. теорії та методики фіз. виховання. — Л., 2000. — 26 c.
  • Парфьонов В. Плавання. К., 1959.
  • Подольський М. Спорт на Україні 1960 — 64. К. 1966.
  • Тисовський О. Життя в Пласті. Нью-Йорк — Торонто 1969.
  • Усикова Н. Методика фізичного виховання в школі. К. 1960.
  • Фомін О. Лижний спорт. К. 1957.
  • Чернова І. Розвиток фізичної культури і спорту в УРСР. К. 1959.
  • Все о спорте. І — III. Справочник. М. 1978.
  • Энциклопедический словарь по физической культуре и спорту. І — III. М. 1960.

Посилання


Новое сообщение