| Хлоропрен | |
 | |
 | |
| Маса | 1,5E−25 кг |
|---|---|
| Є мономером | Неопрен |
| Хімічна формула | C₄H₅Cl |
| Канонічна формула SMILES | C=CC(=C)Cl |
| Енергія іонізації | 8,79 ± 0,01 електронвольт |
| Густина | 0,96 ± 0,01 г/см³ |
| Температура плавлення | −153 ± 1 ℉ |
| Точка кипіння | 139 ± 0 ℉ |
| Тиск насиченої пари | 188 ± 1 mm Hg |
| Температура спалаху | −4 ± 1 ℉ |
| Нижня межа займання | 1,9 ± 0,1 % (V/V) |
| Верхня межа займання | 11,3 ± 0,1 % (V/V) |
| Класифікація та маркування безпеки | NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response |
| Ідентифікатор PGCH | 0133 |
| Часове середнє значення межі допустимого впливу | 90 ± 1 mg/m³ |
| Гранична порогова концентрація | 3,6 ± 0,1 mg/m³ |
| IDLH | 1086 ± 1 mg/m³ |
 Хлоропрен у Вікісховищі | |
Хлоропрен ((Хлорбутадієн, 2-хлор-1,3-бутадієн), — безбарвна рідина, tкип 59,4 °C. Сировина для отримання хлорпренових каучуків. Його полімер відомий під назвою неопрен (торгова марка компанії Дюпон).
Починаючи з 60-х років 20-го століття хлоропрен отримують з ацетилену через вінілацетилен
Пізніше більшого поширення набуло отримання хлоропрену з бутадієну.
Посилання
- Хлоропрен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
