| Шафак Павей | |
|---|---|
| тур. Şafak Pavey | |
| |
| Народилася |
10 липня 1976(46 років) Анкара, Туреччина |
| Країна |
 Туреччина
|
| Діяльність | політична діячка, журналістка, письменниця, дипломат, правозахисниця, учасник міжнародних форумів |
| Alma mater | Університет Вестмінстера і Лондонська школа економіки та політичних наук |
| Знання мов | турецька і англійська |
| Заклад | Організація Об’єднаних Націй |
| Посада | Член Великих національних зборів Туреччини і заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd |
| Партія | Республіканська народна партія |
| Нагороди | |
| Сайт | safakpavey.com |
Шафак Павей (тур. Şafak Pavey, нар. 10 липня 1976, Анкара) — турецький дипломат, публіцист і політик. Вона є членом Великих національних зборів Туреччини від опозиційної Народно-Республіканської партії (НРП), що представляє провінції Стамбула. Є першим інвалідом жінкою, обраною в парламент Туреччини, членом Комітету Організації Об'єднаних Націй з прав інвалідів. В 2012 році Павей удостоєна Міжнародної жіночої премії мужності Державного департаменту США.
Життєпис
Шафак Павей народилася 10 липня 1976 року в Анкарі. Її батьки — Шахін і Айше Енал, відомий журналіст і письменник. У 1994 році вона разом з чоловіком переїхала до Швейцарії, щоб вивчати там мистецтво та кіно. У 1996 році Павей втратила ліву руку і ліву ногу в аварії потягу в Цюриху. Рік потому вона вирушила в Лондон, щоб продовжити там свою освіту. У Лондоні вона вивчала міжнародні відносини в Вестмінстерському університеті, закінчила аспірантуру в Лондонській школі економіки.
Кар'єра
Після закінчення навчання Павей працювала в канцелярії Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, будучи відповідальною за зовнішні зв'язки і гуманітарну допомогу в таких країнах, як Алжир, Єгипет, Іран, Ліван і Сирія. Працювала прес-секретарем UNHCR ООН у Центральній Європі в Угорщині, потім керівником департаменту з прав людини в Управлінні Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини.
Пейви також працювала оглядачем у Стамбульській вірмено-турецькій двомовній щотижневій газеті «Агос», написала три книги, здійснювала спільні проекти з Гарвардським університетом, Королівською Академією Мистецтв у Лондоні і норвезькою Радою дизайнерів. Її книга 13 Numarali Peron (платформа № 13), що оповідає про залізничну катастрофу, написана спільно з її матір'ю Айше Енал і самої Павей, стала бестселером в Туреччині. Павей співпрацювала з лауреатом Нобелівської премії миру Ширін Ебаді при написанні книги «Права біженців в Ірані».
Після п'ятнадцяти років життя за кордоном, Павей, в 2011 році повернулася в Туреччину і балотувалася в парламент. Залишивши в 2012 році роботу в Організації Об'єднаних Націй, вона була обрана депутатом турецького парламенту від провінції Стамбула (Мармуроморський регіон) і народно-Республіканської партії, ставши першим інвалідом жінкою — членом турецького парламенту. У межах своєї депутатської роботи вона є членом комітету Туреччина—ЄС — комітету Євро-Середземноморської Парламентської Асамблеї середземноморського Союзу, підкомітету з питань енергетики, водних ресурсів і довкілля, а також віце—головою і членом товариства дружби з Південною Кореєю і Норвегією від турецького парламенту. Згодом вона була призначена відповідальною за екологічну і соціальну політику в країні.
Нагороди
- Міжнародна премія мужності Держдепартаменту США
- Премія миру Міжнародної молодіжної палати
- Премія Британського національного світського суспільства (2014)
Публікації
- 13 Numaralı Peron (Yazarları Ayşe Önal/Şafak Pavey) (1996) ISBN 9753252773
- Nereye Gidersem Gökyüzü Benimdir (2011) ISBN 9786055411107
|
