Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.
Юлія Друзілла
Юлія Друзілла | |
---|---|
IVLIA DRVSILLA | |
Бюст Юлії Друзілли із зеленого халцедону, 37–39 н. е.
| |
Народилася |
16 вересня 16(0016-09-16) Абітарвіум |
Померла |
10 червня 38(0038-06-10) (21 рік) Рим |
Поховання | Мавзолей Августа |
Країна | Стародавній Рим |
Відома завдяки | сестра Калігули |
Знання мов | латина |
Суспільний стан | патрицій |
Рід | Династія Юліїв-Клавдіїв |
Батько | Германік |
Мати | Агрипіна Старша |
Брати, сестри | Юлія Лівілла, Агріппіна Молодша, Калігула, Нерон Юлій Цезар Германік, Друз Юлій Цезар, Gaius Julius Caesar Germanicus Majord, Tiberius Julius Caesar Germanicusd і Ignotus Julius Caesar Germanicusd |
У шлюбі з |
Луцій Кассій Лонгін (33-37) Марк Емілій Лепід (37-38) |
Юлія Друзілла (16 — 38) — давньоримська матрона, представниця імператорської родини Юліїв-Клавдіїв.
Життєпис
Донька Германіка Юлія Цезаря, консула 12 року н. е., та Агрипіни Старшої. Народилася у Абітарвіумі (сучасний Кобленц). У травні 17 року її батько Германік святкував тріумф над херусками, і Друзілла перебувала у колісниці разом зі старшими братами та сестрою.
З підліткового віку була постійною коханкою свого брата Гая, згодом імператора Калігули. У 33 р. вийшла заміж за Луція Кассія Лонгіна, консула 30 року.
Коли Калігула прийшов до влади у 37 році, він розвів Друзіллу з Кассієм й видав її за Марка Лепида, але відкрито жив з нею як зі своєю дружиною і, можливо, навіть мав від неї дитину. Під час хвороби Калігула призначив Друзіллу спадкоємицею свого майна та влади.
У 38 році Друзілла померла, її смерть завдала Калігулі великого жалю. Їй були надані численні почесті: державний похорон, золоте зображення у сенаті й статуя у храмі Венери, відбулося обожнювання під ім'ям Пантеї з колегією жерців з 20 осіб.
Родина
- Чоловік — Луцій Кассій Лонгін, консул 30 року.
- Чоловік — Марк Емілій Лепід
Джерела
- Sen. Cons. ad Polyb. 36
- Tac. Ann. II 41; VI 15
- Suet. Cal. 7; 24
- Dio LIX 11
- Aur. Vict. de Caes. 3, 10;
- Eutrop. VII 12, 3
- Mommsen, Hermes, XIII 255
|