Ін'є́кція (лат. injicere — «впорскування») — спосіб введення в організм лікарських розчинів. Найчастіше впорскування виконують за допомогою порожнистої голки і шприца (з порушенням цілості шкірних і слизових покривів). Існує також безголкова ін'єкція — введення лікарських розчинів під високим тиском (швидкість струменя понад 150 м/с), але в Україні розповсюдження вона не отримала. В просторіччі часто замість слова ін'єкція вживають слово укол. Але укол — це один з етапів голкової ін'єкції — момент проникнення голки через шкіру чи слизову оболонку, що відчувається пацієнтом у вигляді неприємного подразнення.
Класифікація
Ін'єкції класифікують за місцем та способом введення ліків
За місцем
- Внутрішньошкірні (інтрадермальні)
- Підшкірні (гіподермальні)
- Внутрішньом'язові (інтрамускулярні)
- Внутрішньовенні (інтравенозні, інколи довенні)
- Внутрішньоартеріальні (інтраартеріальні)
- Внутрішньокісткові (інтракостальні)
- Внутрішньочеревні (інтраабдомінальні)
- Внутрішньосерцеві (інтракардіальні)
- Внутрішньопальцеві (інтрапальпебральні)
За способом введення
- Струминні (болюсні)
- Крапельні (або краплинні)
Показання
Ін'єкцію використовують у тих випадках, коли потрібно забезпечити швидкий терапевтичний ефект, точність дозування, виключення бар'єрної функції шлунково-кишкового тракту і печінки, а також у випадках порушення свідомості та акту ковтання. За допомогою ін'єкцій також виконують анестезію та щеплення (вакцинацію). Найчастіше ін'єкції роблять шприцом. Розмір шприца підбирають відповідно до дозування та мети.
Література
- Маніпуляції в педіатрії (показання та техніка виконання): навчальний посібник / Ю.В. Марушко, Т.В. Гищак, Ю.І. Тодика. — К. : ВСВ “Медицина”, 2019. - 144 с. ISBN 978-617-505-655-4 (С.74-90)
Посилання
- ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙ [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія