| GFAJ-1 | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
|
Посилання
| ||||||||||
|
GFAJ-1 — паличкоподібна бактерія екстремофіл, що належить до сімейства Halomonadaceae. Як стверджувалося в одній публікації 2010 року, GFAJ-1 за відсутності фосфору здатна замінити його арсеном (миш'яком) в молекулах своїх протеїнів, ліпідів та метаболітів, таких як ATP, а також в молекулах своїх ДНК та РНК.
Її відкриття суттєво збільшило увагу до давно відомої ідеї, що позаземне життя могло б мати зовсім іншу хімічну будову, коли порівнювати його з більшістю відомих життєвих форм на Землі. Одразу ж після цієї публікації інші мікробіологи та біохіміки висловили сумнів у справедлиовості цього твердження. Незалежні дослідження, опубліковані 2012 року не виявили Арсену в ДНК GFAJ-1, спростували це твердження й показали, що GFAJ-1 є просто стійким до Арсену фосфорозалежним організмом.
Відкриття
GFAJ-1 бактерії були відкриті й культивовані геобіологом Фелісою Вольф-Саймон (англ. Felisa Wolfe-Simon), яка працює астробіологом в НАСА в інституті Геологічної служби США, що розташований в Менло-Парк, Каліфорнія. Ці бактерії було ізольовано й розпочато їх культивацію у 2009 р. з осадкових порід, які вона та її колеги зібрали на узбережжі озера Моно в штаті Каліфорнія, США. Вода цього озера є досить насиченою солями різних хімічних елементів та лугами. Воно також має найвищу у світі природну концентрацію арсену (200 μM). Зазначене відкриття набуло широкого розголосу 2 грудня 2010. На дереві життя, згідно з результатами аналізу послідовності 16S рРНК, паличкоподібна GFAJ-1 розташована серед інших бактерій, що «полюбляють» середовища з високою концентрацією солей, в межах роду Halomonas сімейства Halomonadaceae. Цей рід бактерій відомий тим, що вони «полюбляють» середовище з високим вмістом арсену та мають схильність вбирати (поглинати) його своїми клітинами.
Спростування
У січні 2012 року колектив дослідників на чолі з Розі Редфілд з Університету Британської Колумбії проаналізува ДНК GFAJ-1, використовуючи метод мас-спектроскопії на основі рідинної хроматографії і не виявив Арсену. Редфілд назвала це "переконливим спростуванням" твердження оригінальної роботи. Просте пояснення росту GFAJ-1 у середовищі арсенідів замість фостатів дав колектив дослідників із Університету Маямі в Флориді. Помітивши рибосоми лабораторних штамів Escherichia coli радіоактивними ізотопами, вони виявили, що в середовищах без фосфатів арсеніди призводять до масової деградації рибосом, і цей процес постачає достатню кількість фосфатів для повільного росту стійких до арсенідів бактерій. Вони висловили припущення, що аналогчний процес відбувається в GFAJ-1 — клітини розстуть, отримуючи Фосфор із розпаду рибосом, а не замінюють його Арсеном.
Див.також
- Життя на основі арсену
- Розширений генетичний код
- Екстремофіли
- Арсенат-відновлюючі бактерії
- Отруєння арсеном
- Аналоги нуклеїнових кислот
- Хімія арсен-органічних сполук
Джерела
- Wolfe-Simon, Felisa; Blum, Jodi Switzer; Kulp, Thomas R.; Gordon, Gwyneth W.; Hoeft, Shelley E.; Pett-Ridge, Jennifer; Stolz, John F.; Webb, Samuel M.; Weber, Peter K.; Davies, Paul C. W.; Anbar1, Ariel D.; Oremland, Ronald S. (2 грудня 2010). A bacterium that can grow by using arsenic instead of phosphorus. Science (AAAS). doi:10.1126/science.1197258. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 2 грудня 2010.
Посилання
- NASA – Astrobiology Magazine: "Searching for Alien Life, on Earth" [Архівовано 9 липня 2013 у WebCite]
- NASA.gov: "NASA-Funded Research Discovers Life Built With Toxic Chemical" [Архівовано 22 серпня 2011 у WebCite] — (December 2010)
- Nature News: "Arsenic-eating microbe may redefine chemistry of life" [Архівовано 24 лютого 2012 у WebCite]
- Felisa Wolfe-Simon's web site