Бігмен

Бігмен (англ. big-man — великий чоловік) — термін, який використовується в етнографічній літературі для відзначення чоловіків, що мають великий авторитет і вплив у громадах. Головним чином, бігмени були шанованими завдяки своїм здібностям.

Бігменів вивчали переважно в Меланезії і Південно-Східнії Азії. Дослідження, проведені в Меланезії, особливо серед папуасів центрального плоскогір'я Нової Гвінеї, дозволяють стверджувати, що виникнення бігменів припадає на період формування первісної громади.

Перехід від раннього до пізнього первісного суспільства був пов'язаний із появою надмірного продукту і системою його перерозподілу. Така система отримала найменування престижної економіки, оскільки перерозподіл відбувався у формі дарування. Дарування відбувалися під час особливих урочистостей, на яких одна громада запрошувала членів інших. Чим більше людина дарувала, тим вищий мала статус, як у своїй громаді, так і за її межами. Люди, які прагнули бути більш престижними, створювати такі системи відносин, де вони дарували не тільки виготовлені своїми руками речі, а й те, що отримували від інших. Такі системи могли охоплювати всіх членів пізньої первісної громади, а люди, що були у центрі таких систем, ставали одноосібними лідерами.

Щоб отримати авторитет, бігмени мали володіти такими якостями як: фізичне здоров'я і сила, розум, здатністю переконувати і організовувати інших, знання міфології і магічних прийомів. А завдяки своїм успіхам у веденні господарства вони ставали багатшими за інших.

При цьому бігмени всіляко прагнули збільшити своє багатство і зміцнити вплив, конкуруючи один із одним. Вони розширювали своє господарство, заохочуюючи додаткову робочу силу за допомогою полігамних шлюбів. Холостяки, які в результаті суворого поділу праці між статями не могли виконувати жіночу роботу, були змушені працювати в господарстві бігменів. Бігмени брали на себе роль посередників під час військових зіткнень і в складних конфліктних ситуаціях. Кожен бігмен прагнув до того, щоб, як це говорили папуаси мбовамб з центрального плоскогір'я Нової Гвінеї, «його ім'я звучало на всі сторони світу».

Нащадки не одержували статус бігменів, хоча, наприклад, у тих же мбовамб сини «більш великих» і половина синів «дрібніших» бігменів, також ставали бігменами. Однак для цього вони мали володіти необхідними здібностями і докладати чималих зусиль.

Див. також

• Вождівство
• Ієрархія домінування

Посилання

* Б. Трайде, Бигмен

• Юрий Семёнов. Переход от первобытного общества к классовому: пути и варианты развития. Часть I [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Маршалл Салинс, Экономика каменного века [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]— М.: ОГИ, 1999. — 296 с. Перевод книги: Marshall Sahlins, Stone Age Economics, 1974. ISBN 0422745308.
• Marshall Sahlins, Poor Man, Rich Man, Big Man, Chief; Political Types in Melanesia and Polynesia, In: Comparative Studies in Society and History, vol. 5, No.3, pp.285-303, April 1963
• Strathern A. The Rope of Moka: Big-men and Ceremonial Exchange in Mount Hagen, New Guinea, Cambridge, 1971
• Strathern A. (ed.). Inequality in New Guinea High-land Societies. Cambridge, 1982.
• Treide B. Big—men im Prozess sozialokonomischen Differenzierung. — In: JMVL, 1985, Bd. XXXVI 1986, Bd. XXXVII
• Chris Bowler, Ben Smyth, Alex Thomas, and John Zhang. The Big Men, the 18th issue of Scroop
• Waiko, John D. (1993). A Short History of Papua New Guinea, Melbourne: Oxford University Press, ISBN 0-19-553164-7 p.9