Гіпнопедія

Гіпнопедія — метод навчання, заснований на припущенні, що на ранніх стадіях сну людський мозок здатен отримувати та зберігати словесну інформацію, яка, в свою чергу, може допомогти в навчанні. Тому нічні "уроки" проводяться в період засипання або пробудження, тобто в періоди "неглибокого" сну .

Етимологія

Гіпнопедія (гр. Hπνος Hýpnos - уособлення сну + ст.гр. παιδεία, paideía - « освіта ») - це навчання через сон . На думку Збігнева Опачевського, слово "гіпнопедія" означає зберігання та запис інформації уві сні .

Історія

Гіпнопедія була широко поширена під час холодної війни, її використовували спецслужби США, СРСР та Японії до 1960 року. У 1965 році в Парижі відбувся конгрес, присвячений гіпнопедії, в якій брала участь проф. Марія Шульц, тут відбувалися обговорення та визначення термінології у цій галузі. У 1967 році був проведений експеримент вивчення англійської мови за допомогою гіпнопедії в Офіцерському Коледжі, де група вчителів англійської мови на чолі з Антоні Прейбіш навчали курсантів . У 1984 році проф. Райнер Дітерих з факультету психології університету Бундесвера, що в Гамбурзі, першим у Німеччині провів гіпнопедичний експеримент, який підтвердив ефективність гіпнопедичної науки. Експеримент полягав у вивченні французької мови. У 1998 р. Проф. д-р Яцек Ізидор Фісяк з Інституту англійської філології університету ім. Адама Міцкевича у Познані першим у Польщі провів дослідження ефективності гіпнопедії.

Сьогодення

У педагогіці гіпнопедія - це окреме дослідницька сфера, що займається впливом психопедагогічної сугестії на виховання людини в зміненому стані свідомості. Педогоги, що працюють в сфері гіпнопедії, можуть виткористовувати записані заздалегідь аудіозаписи (записаний в аналоговому чи цифровому форматі в аудіофайлі), яку відтворюють під час гіпнопедичного сеансу.

У гіпнології гіпнопедія має справу з навчанням, яке полягає у передачі людині інформації за допомогою акустичних хвиль, не викликаючи чітких слуховиж образів. Ультразвукові сигнали у вигляді акустичних хвиль, що впливають на центральну нервову систему людини, є значним проривом у сурдопедагогіці .

Критика

Ефективність гіпнопедії є причиною багатьох дискусій науковців. Особливо спричиняє суперечки вплив такої практики на психіку.

Див. також

• Гіперанестезія
• Гіпермнезія
• Сугестія
• Психологія
• Дидактика

Література

• Прейбіш А., (1968), Припущення та реалізація експерименту в галузі вивчення англійської мови за допомогою гіпнопедії, журнал «Іноземні мови в школі» № 3;
• Opaczewski, Z., (1974) Гіпнопедія. Навчання природного сну, Видавництво Nasz Księgarnia, Варшава.
• Opaczewski, Z., (1977) Гіпнопедія, видавництво PAN, Вроцлав-Варшава-Краків-Гданськ.
• Лозанов Г., Гатева Е., (1988), Посібник з сугестопедичних вчителів іноземних мов, видавництво Gordon and Breach Science SA, Швейцарія. .
• Kantorowski J., (2007) Психологічні детермінанти гіпнотичної сприйнятливості, Вроцлав.

Посилання

• Програми "Найпотаємніші та приховані" [Архівовано 3 січня 2012 у Wayback Machine.]