Дивертикуліт

Дивертикулі́т (лат. diverticulitis) — запалення дивертикулу (вродженного або набутого випинання стінки, що сліпо закінчується), порожнистих або трубчастих органів.

Симптоми

Симптоми зазвичай включають раптові болі в нижніх відділах живота, проте вони можуть мати наростаючий характер впродовж декількох днів. В Європі та Північній Америці біль зазвичай виникає у лівій пахвинній ділянці, а в країнах Азії — часто у правій пахвинній ділянці. Також можуть проявлятися інші симптоми: гарячка, нудота, пронос чи закреп, кров в калі. Напади можуть повторюватися.

Класифікація

Етіологія

Причини виникнення не до кінця вивчені. Близько 40 % припадає на спадковість і 60 % — на інші чинники. До факторів ризику належать: ожиріння, малорухливий спосіб життя, куріння, сімейний анамнез захворювання, нестероїдні протизапальні препарати. Наявність даних випинань, які не запаленні називається дивертикульозом.

Дієта

Припускають, що дієти з низьким вмістом клітковини відносяться до факторів ризику, проте підтвердження цьому немає. Також є припущення, що відмова від горіхів та насіння зменшує ризик виникнення дивертикуліту, проте ця теорія також ще не підтверджена. Можливо, що споживання горіхів та кукурудзи зменшує ризик виникнення дивертикуліту в дорослих чоловіків.

Патофізіологія

Дивертикуліт, як вважається, виникає через зміни всередині кишечника, включає високий внутрішній тиск кишки, внаслідок супутніх захворювань. З віком дивертикульоз часто переходить у дивертикуліт, внаслідок супутніх захворювань, в тому числі ті, що призводять до збільшення внутрішнього тиску кишківника: кровотеча, абсцес, перфорації, фістули, закрепи. Більшість людей з дивертикульозом не помічають ніяких симптомів, проте можуть бути вздуття, короткочасні спазми, закрепи.

Діагностика

У більшості випадків, люди з симптомами дивертикуліту обстежуються за допомогою комп'ютерної томографії. Це дуже точний метод (98 %) у діагностиці даного захворювання. Для отримання максимума можливої інформації роблять тонкий зріз (до 5 мм) поперечного зображення через весь живіт і таз, після того як пацієнт отримав перорально та внутрішньовенно контраст. Зображення виявляє локалізовані потовщення стінки товстої кишки, при запаленні поширюється на жир вокруг кишечника. КТ також може виявити більш складний дивертикуліт, який пов'язаний з абсцесом. Іригоскопія та колоноскопія протипоказанні через ризик перфорації.

Диференційний діагноз

Диференційний діагноз включає рак товстої кишки, запальні захворювання кишечника, ішемічний коліт, синдром роздратованого кишківника, а також ряд урологічних та гінекологічних процесів.

Лікування

У більшості випадків простий, неускладненний дивертикуліт піддається консервативному лікуванню разом із дієтою.

Лікування дієтою

Раніше вважалося, що людина повинна дотримуватися дієти із низьким залишком відходів. Це зменшувало навантаження на товсту кишку, що давало їй більше часу на заживлення. Проте з новими дослідженнями цей факт не підтвердився, як і не підтвердився факт впливу пробіотиків на зменшення запалення.

Антибіотики

Антибіотики застосовуються при супутній бактеріальній інфекції. При легких дивертикулітах приймають перорально, при важких — перорально та внутрішньовенно.

Хірургічне лікування

Екстрених операцій при дивертикулітах не показано. Проте операції роблять, якщо є ускладнення у вигляді абсцесу, нориці, або перитоніту внаслідок розриву стінки. Проводять планові операції по видаленню частини товстої кишки, коли симптоми важкі, часті загострення, також звертають на стан організму в цілому, на вік. Планову операцію можна робити мінімум після 6 тижнів від одужання від гострого дивертикуліту. Операції призначають в тих випадках коли ризик операції менший, ніж ризик ускладнень.

Ускладнення

При гострих дивертикулітах можливий розрив стінки із евакуацією вмісту у черевну порожнину або порожнину таза, що призводить до перітоніту, який необхідно лікувати тільки хірургічно. Іноді запаленні дивертикули можуть привести до звуження просвіту кишки, та появи кишкової непрохідності. Нориці — також серйозне ускладнення, яке потребує хірургічного втручання. Інші ускладнення — абсцеси, перитоніти, кровотечі, стриктури.

Епідеміологія

Дивертикуліт найчастіше зустрічається у літніх людей. У західних країнах найчастіше зустрічається дивертикуліт сигмоподібної кишки (95 %). Поширюваність захворювання в порівнянні з 1920-м роком збільшилася на 10 %. Близько 65 % людей віком 85 років хворіють на дивертикулярні захворювання, та менше 5 % людей віком до 40 років. В Азії та Африці частіше зустрічається правосторонній дивертикуліт (уражається висхідна ободова кишка), натомість в Європі та Америці — лівосторнній (уражається сигмоподібна кишка). 10-25 % хворих на дивертикульоз згодом будуть хворіти на дивертикуліт.

Література

1. Турси, а (Март 2016). «Дивертикулез сегодня: немодно и до сих пор малоисследованный». Терапевтические достижения в гастроэнтерологии. 9 (2): 213-28.
2. Фельдман, Марк (2010). Sleisenger & Fordtran по желудочно-кишечного тракта и заболевания печени патофизиология, диагностика, лечение.
3. Манделл, Дуглас, и Беннет принципы и практика инфекционных заболеваний. Черчилль Ливингстоун. 2014. с. 986.
4. Вайсбергер, Л; Джеймисон, Б (июль 2009). «Клинические вопросы: Как вы можете помочь предотвратить рецидивирование дивертикулита?». Журнал семейной практики. 58 (7): 381-2
5. Моррис, АМ; дома regenbogen, ЮВ; Хардиман, км; Hendren, с (15 января 2014). «Сигмовидной дивертикулит: систематический обзор.». ДЖАМА. 311 (3): 287-97.
6. Тарлтон, с; DiBaise, Джоан (апрель 2011). «Бесшлаковую диету при дивертикулярной болезни: положить конец мифу.». Питание в клинической практике. 26 (2): 137-42