Електромагні́тна сумі́сність (ЕМС) — здатність радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв одночасно функціонувати з обумовленою якістю в реальних умовах експлуатації з урахуванням впливу ненавмисних радіозавад і не створювати неприпустимих радіозавад іншим радіоелектронним засобам.
У реальних умовах в місці розташування електрообладнання діє велика кількість різного роду випромінювань, облік яких можливий за допомогою методів теорії ймовірності та математичної статистики. Забезпечення нормальної роботи спільно працюючих технічних засобів є метою ЕМС як наукової проблеми. Предметом же вивчення можна вважати виявлення закономірностей взаємодії спільно працюючих технічних засобів, на базі яких формуються рекомендації для досягнення ЕМС.
Паразитні зв'язки
Проблема ЕМС виникає при наявності трьох складових: по-перше, має бути джерело завад (шумів), по-друге, повинна бути схема-приймач, чутлива до шумів (завад), по-третє, необхідно наявність каналу зв'язку для передачі завад від джерела до приймача.
При аналізі проблеми завад перш за все слід визначити: що є джерелом завад, що служить їх приймачем і яким чином джерело та приймач пов'язані один з одним. Звідси випливає, що можливі три способи усунення проходження завад:
- придушення шумів в джерелі;
- створення приймача, нечутливого до завад;
- мінімізація передачі завад через канал зв'язку.
У деяких випадках необхідно застосовувати два або навіть всі три зазначених способи придушення шумів. Гарним рішенням є гальванічна розв'язка.
Посилання
- Харлов Н. Н. Электромагнитная совместимость в электроэнергетике: Учебное пособие. — Томск: Изд-во ТПУ, 2007. — 207 с.(рос.)
- Понятие о помехах и методы борьбы с ними(рос.)