Кандзасі (яп. 簪) — традиційна національна японська зачіска; цю назву також мають прикраси і засоби для укладання волосся.
Походження слова «кандзасі» пішло від слів «камі-дзасі» означає «шпилька для волосся», яка зазвичай прикрашалась квітами. Інша версія походження терміна говорить, що він пішов від двох слів «Ка-дзасі», що означає квітка на шпильці.
Зараз словом «кандзасі» називають ще і техніку виготовлення квітів із складених клаптиків тканини, яка традиційно називається цумамі кандзасі, а також так називають самі квіти і вироби, що зроблені на основі такої техніки.
Історія
Кандзасі вперше почали використовувати в Японії під час періоду Дзюмон. У той час вважали, одна тонка шпилька або палиця наділена містичною силою, яка здатна відігнати злих духів, тому люди почали носити їх у волоссі. У той час почали з'являтися перші зачіски схожі на сучасні японські високі зачіски з укладеним за допомогою гребінців волосся.
Під час періоду Нара, до Японії почали привозити різні китайські культурні звичаї і елементи, в тому числі дзан (що записувалось тим самим китайським ієрогліфом як кандзасі) і інші прикраси для волосся. У період Хейан, традиційний стиль укладки волосся був змінений, замість високих зібраних зачісок стали носити довгі коси, зібрані у хвіст. У цей час слово «кандзасі» стало спільним терміном для назви шпильок і гребінців.
Під час періоду Період Адзуті-Момояма, традиційні зачіски змінилась від тарегамі (яп. 垂髪), або довгого прямого волосся, перейшли до широкого різноманіття "Japanese hair" (яп. 日本髪 Ніхонгамі), які більшою мірою використовувати прикраси для волосся.
Кандзасі стали широко використовуватись в період Едо, коли зачіски стали більш складними і об’ємними, з використанням великої кількості прикрас. Ремісники стали виготовляти більш тонко вироблені прикраси, в тому числі деякі різновиди з них, могли використовуватись як зброя для самозахисту.
В другій половині періоду Едо, мистецтво створення кандзасі досягло найбільшого розвитку, було створено багато стилів і конструкцій.
В сучасній Японії, кандзасі найчастіше вдягають наречені; професіонали, що носять кімоно наприклад гейша, або ойран і юйо (yujo); а також використовують знавці японської чайної церимонії, і ікебани. Тим не менш, у даний час ця традиція набула відродження і серед молодих японських жінок, які бажають додати елегантності до свого повсякденного вбрання.
Є багато різновидів і стилів носіння кандзасі. Спосіб, у який гейша носить кандзасі, вказує аудиторії на її статус в залежності від типу і розташування кандзасі. Майко (вихованиця гейши) зазвичай носить більше кандзасі і більш складну, ніж гейші старшого віку.
Техніка Цумамі канзасі була офіційно визнана як традиційне Японське рукоділля в Токіо з 1982. Традиційно навчання професійних майстрів триває від п'яти до десяти років; із 2002 до 2010, їхня кількість в країні скоротилася від п'ятнадцяти до п'яти. Тим не менш, техніка складання пелюсток стала популярним хобі, завдяки появі навчальної літератури, уроків, і наборів для майстрування із таких джерел як Музей Цумамі Канзасі у Шінджюку.
Посилання
- The kanzashi atelier of Kuniko Kanawa, сertified Edo Tsumami Kanzashi artisan
- Hairstyles of Kyoto Maiko, from Immortal Geisha
- Kanzashi-Core Long standing kanzashi site of designer Vivien Hoffpauir.
- (яп.) History of Kanzashi
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
