Макроліди — група антибіотиків, основу яких становить макроциклічне лактонне кільце (макролідне кільце), зв'язане з вуглеводними залишками. Першим препаратом групи став еритроміцин, який уперше був отриманий у 1952 році.
Загальний опис
Природна сполука (антибіотик), що є макроциклічним лактоном, заміщеним одним або більше залишками деоксисахарів (термін є абревіатурою «macrolactone glycoside antibiotics» за Р. Вудвордом). Залежно від кількості атомів в макроциклах поділяються на групи: 12, 14, 16 і більше; кожна з таких груп далі поділяється на основі загальної структури лактонової частини або сахаридних замісників. Сюди належать такі антибіотики, як пікроміцин, еритроміцин, телітроміцин, олеандроміцин.
Механізм дії
Макроліди діють бактеріостатично, порушуючи синтез білка шляхом зв'язування з 50S-субодиницями рибосом та інгібування синтезу РНК в рибосомах бактеріальних клітин. Макроліди діють на будь-якій стадії рибосомального циклу Макроліди мають не тільки антибактеріальну дію, а крім цього постантибіотичний ефект та помірну імуномодулюючу дію.
Класифікація
Макроліди можна поділити за походженням на природні (еритроміцин, олеандоміцин, спіраміцин, мідекаміцин, джозаміцин, рокітаміцин) і напівсинтетичні (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, телітроміцин). За кількістю атомів вуглецю в лактонному кільці макроліди поділяються на 14-членні,15-членні (в зв'язку з тим, що в лактонне кільце входить атом азоту, ці препарати правильно називати азалідами) і 16-членні.
14-членні макроліди — Еритроміцин, Олеандоміцин, Рокситроміцин, Диритроміцин, Кларитроміцин, Флуритроміцин.
15-членні макроліди (азаліди) — Азитроміцин. 16-членні макроліди — Спіраміцин, Мідекаміцин, Джозаміцин, Рокітаміцин.
Крім цього, окремо в групу макролідів в ключається нова підгрупа — кетоліди, у яких в лактонне кільце входить кетогрупа. До кетолідів відносяться телітроміцин, цетроміцин і солітроміцин.
Окрім усіх вище перерахованих препаратів, структурну схожість із макролідами мають також протигрибкові препарати — полієнові антибіотики, бріостатин, а також деякі імунодепресанти, зокрема такролімус, сиролімус та еверолімус.
Фармакокінетика
Усі макроліди добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність макролідів коливається від 10 % (спіраміцин) до 100 % (джозаміцин). При парентеральному введенні біодоступність макролідів підвищується. Високі концентрації створюються не тільки в плазмі крові та органах. а і в тканинах, рідинах та всередині клітин, накопичуються в тканинних фагоцитах. Усі макроліди погано проникають через гематоенцефалічний бар'єр, навіть при запаленні мозкових оболон. Усі макроліди проникають через плацентарний бар'єр, виділяються в грудне молоко. Метаболізуються в печінці, час напіввиведення коливається від 1 години (у мідекаміцину) до 2-4 діб (у азитроміцину). Виводяться з організму переважно з жовчю, виведення з сечею незначне.
Застосування
Макроліди застосовуються при інфекціях, викликаними чутливими до них мікроорганізмами. Найбільше значення має чутливість до макролідів внутрішньоклітинних збудників — мікоплазм, хламідій, рикетсій, легіонел, Campylobacter pylori; висока активність щодо Moraxella catarrhalis, Corynebacterium diphtheriae, Bordetella pertussis. Крім цього, макроліди проявляють активність щодо токсоплазми і Cryptosporidium. Деякі макроліди активні до Helicobacter pylori (кларитроміцин, азитроміцин), атипових мікобактерій (кларитроміцин). Застосовуються макроліди при непереносимості пеніцилінів при ревматизмі,сифілісі,гонореї. Природну стійкійкість до макролідів мають бактерії родин Enterobacteriaceae, Pseudomonas, Acinetobacter.
Побічна дія
Макроліди є однією із найбезпечніших груп антибіотиків, і побічні ефекти при їх застосуванні виникають порівняно рідше, ніж при застосуванні інших груп антибіотиків. Загальна частота побічних ефектів препаратів цієї групи коливається від 4,1 % у макролідів І покоління до 0,7 % у макролідів ІІІ покоління. Найчастішими побічними ефектами макролідів є алергічні реакції (висипання на шкірі, кропив'янка, фотодерматоз, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла). Частими побічними ефектами є побічна дія з боку шлунково-кишкової системи (нудота, блювання, холестатичний синдром, діарея, псевдомембранозний коліт), які частіше спостерігаються при застосуванні еритроміцину та олеандоміцину, що мають структурну подібність із природним стимулятором перистальтики — мотиліном. Застосування макролідів з фторхінолонами, цизапридом, терфенадином, антиаритмічними препаратами може привести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та аритмій.
Протипоказання
Макроліди протипоказані при підвищеній чутливості до препаратів групи макролідів. Деякі макроліди протипоказані при вагітності (кларитроміцин,рокситроміцин,мідекаміцин); при годуванні грудьми (спіраміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, мідекаміцин, джозаміцин).
Джерела
- Макроліди на сайті pharmencyclopedia.com.ua
- Группа макролидов [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||
|
