Мы используем файлы cookie.
Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.

Пантопразол

Подписчиков: 0, рейтинг: 0
Pantoprazole.svg
Пантопразол
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-6-(Difluoromethoxy)-2-[(3,4-dimethoxypyridin-2-yl)methylsulfinyl]-1H-benzo[d]imidazole
Класифікація
ATC-код A02BC02
PubChem 4679
CAS 102625-70-7
DrugBank DB00213
Хімічна структура
Формула C16H15F2N3O4S 
Мол. маса 383,371 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 77% (перорально)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 0,9-1,9 год.
Екскреція Нирки (82%), фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата КОНТРОЛОК,
«Такеда ГмбХ»,Німеччина
UA/0106/01/02
03.07.2014-03/07/2019
ЗОЛОПЕНТ®,
ТОВ«Кусум Фарм»,Україна
UA/9814/01/01
30.05.2014-30.05.2019
ПАНТАСАН,
«Сан Фармасьютикал Індастріз Лтд.»,Індія
UA/3400/02/01
21.06.2013-21.06.2018

Пантопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи, для перорального та парентерального застосування. Пантопразол уперше синтезований у Німеччині та застосовується у клінічній практиці з 1994 року.

Фармакологічні властивості

Пантопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування переносення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти. Після введення в організм пантопразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку та не взаємодіє з H+/K+ АТФазами та H+/Na+ АТФазами інших тканин (епітелію жовчних шляхів, гематоенцефалічного бар'єру, кишкового епітелію, епітелію рогівки та м'язів, остеокластів та клітин імунної системи). Найвища ефективність пантопразолу спостерігається при високій pH шлункового соку (pH < 3), що вище за аналогічний показник інших інгібіторів протонної помпи (омепразолу, рабепразолу, лансопразолу та езомепразолу), що призводить до сповільнення початку дії пантопразолу в порівнянні з іншими препаратами групи, але забезпечує високу селективність дії препарату виключно на парієтальні клітини шлунку та зменшує кількість побічних ефектів у зв'язку із неактивністю пантопразолу при нижчому рівні кислотності шлунку. Пантопразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном. Оскільки застосування пантопразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину. Пантопразол має власну активність проти Helicobacter pylori та використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму. Пантопразол має найвищий серед усіх блокаторів протонної помпи час зв'язування із протонною помпою, що призводить до значного збільшення часу відновлення шлункової секреції після приймання препарату — до 46 годин, який у лансопразолу становить лише 15 годин, а у рабепразолу та омепразолу — 30 годин. Пантопразол у меншому ступені взаємодіє із системою цитохрому Р-450, що дозволяє застосовувати препарат, на відміну від омепразолу, зокрема, одночасно із клопідогрелем та циталопрамом. При застосуванні пантопразолу в дозі 40 мг/добу протягом 2 тижнів спостерігається загоєння виразки дванадцятипалої кишки у 89% хворих, при застосуванні протягом 4 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунку загоєння виразки спостерігається у 88% хворих. Висока ефективність пантопразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, а також для профілактики утворення і лікування гострих ерозивних уражень шлунково-кишкового тракту при гострому панкреатиті. При тривалому застосуванні пантопразолу (понад 3 років) спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунку, що пов'язано із підвищеним виробленням гастрину на фоні тривалого застосування пантопразолу. Експериментально доведено зв'язок тривалого застосування пантопразолу із виникненням карциноїду шлунку, пухлин печінки та щитоподібної залози. У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (понад 1 рік) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі пантопразолу, а також омепразолу, лансопразолу, рабепразолу, езомепразолу та декслансопразолу).

Фармакокінетика

Пантопразол швидко та повністю всмоктується як при прийманні всередину, так і при внутрішньовенному введенні, біодоступність препарату складає в середньому 77% при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація пантопразолу в крові досягається протягом 2—3 годин, дія препарату при внутрішньовенному введенні розпочинається уже за 15 хвилин після ін'єкції. Пантопразол майже повністю (на 98%) зв'язується з білками плазми крові. Пантопразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишечника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунку. Після всмоктування пантопразол перетворюється на активну форму — сульфенамід, та, на відміну від інших препаратів групи інгібіторів протонної помпи, зв'язується із двома молекулами цистеїну протонної помпи, що забезпечує більш стійкий зв'язок із ферментом H+/K+ АТФазою, який не руйнується глутатіоном, та забезпечує більш тривалу дію пантопразолу у порівнянні з іншими препаратами групи. В інших тканинах пантопразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко. Метаболізується пантопразол у печінці, частково з утворенням активного метаболіту (деметилпантопразол, та двох неактивних метаболітів. Виводиться пантопразол з організму переважно із сечею (82%), частково із фекаліями. Період напіввиведення препарату становить 0,9—1,9 години, активного метаболіту в середньому 1,5 години. При печінковій недостатності період напіввиведення пантопразолу збільшується у 2—3 рази, при нирковій недостатності період напіввиведення зростає незначно (хоча й збільшується у два рази період напіввиведення основного метаболіту).

Показання до застосування

Пантопразол застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, у схемах ерадикації Helicobacter pylori. Пантопразол застосовується також для лікування та профілактики ерозивно-некротичних уражень слизових оболонок шлунково-кишкового тракту при гострому панкреатиті. Пантопразол застосовується також для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунку та дванадцятипалої кишки, у тому числі спричинених нестероїдними протизапальними препаратами та протипухлинними хімієтерапевтичними препаратами.

Побічна дія

При застосуванні пантопразолу побічні ефекти спостерігаються рідко. Найчастіше (у більш ніж 1% випадків застосування) спостерігаються гастроентерит, інфекції сечових шляхів, біль у суглобах або у спині, інфекції верхніх дихальних шляхів, задишка, грипоподібний синдром. Також при застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:

Протипокази

Протипоказами до застосування пантопразолу є підвищена чутливість до препарату, неврогенна диспепсія, злоякісні пухлини травної системи, гепатит та цироз печінки, які супроводжуються важкою печінковою недостатністю, виражені порушення функції нирок. Пантопразол рекомендовано застосовувати з обережністю при вагітності та годуванні грудьми. Пантопразол рекомендований для лікування дітей віком від 12 років.

Форми випуску

Пантопразол випускається у вигляді таблеток по 0,02 та 0,04 г і порошку для ін'єкцій у флаконах по 0,04 г. Пантопразол разом із амоксициліном та кларитроміцином входить до складу комбінованого препарату «Β-клатинол».

Синоніми

Нольпаза ліофілізат

Джерела


Новое сообщение