Свист — характерний високий звук. Людиною видається за допомогою видування повітря крізь губи, складені трубочкою, або іншими способами (двома пальцями, за допомогою свистка). Існують також тварини, що свистять. За допомогою свисту можна озвучувати мелодії (в хорошому виконанні - художній свист). Проводяться конкурси свисту. Словом свист позначають і схожі звуки походження, яких не пов'язане з живою природою (наприклад, свист вітру).
У культурі
- Свистуни є героями народних казок. Вони також увійшли до прислів'я (наприклад «свистунів - на мороз»).
- Свист в ісламі вважається «музикою диявола».
Література
- А. Плотникова. О символике свиста // Мир звучащий и молчащий: Семиотика звука и речи в традиционной культуре славян. М., 1999, с. 295—304. [Архівовано 22 вересня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання
- Свист // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1692. — 1000 екз.