| Синдром Бадда — Кіарі | |
|---|---|
| |
| Спеціальність | гепатологія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | DB98.5 |
| МКХ-10 | I82.0 |
| OMIM | 600880 |
| DiseasesDB | 1735 |
| eMedicine | med/2694 |
| MeSH | D006502 |
 Budd–Chiari syndrome у Вікісховищі | |
Синдро́м Ба́дда-Кіа́рі — клінічний синдром, який розвивається внаслідок оклюзії печінкових вен. Синдром може мати блискавичний, гострий або безсимптомний перебіг.
Етимологія
Назва синдрому походить від прізвищ англійського лікаря Джорджа Бадда (англ. George Budd — 1808—1882 роки), який описав його 1845 року та австрійського патолога Ганса Кіарі (нім. Hans Chiari — 1851—1916 роки), який це зробив 1898 року.
Клінічні ознаки
Класична тріада ознак включає:
- біль у животі,
- асцит
- гепатомегалію (збільшення розмірів печінки).
Гострий перебіг синдрому проявляється у вигляді швидкого, прогресуючого гострого болю у верхній ділянці живота, жовтяниці, збільшення розмірів печінки через її некроз та кровонаповнення, підвищення рівня білірубіну, активності амінотрансфераз, лактоацидозу та енцефалопатії (незапального токсичного ураження центральної нервової системи).
Блискавичний перебіг проявляється у вигляді таких же ознак, але вони маніфестують та прогресують швидко, «на очах».
Безсимптомний перебіг відповідно не має тих яскравих ознак, як при гострому та блискавичному перебігу.
Діагностика
Діагностують за допомогою ультразвукового та інших інструментальних методів обстеження.