Утилітари́зм — багатозначний термін, зокрема, залежно від контексту:
- Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з погляду їхньої корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.; пізніше розвинене економістами австрійської школи у вигляді теорії корисності.
- Принцип оцінювання всіх предметів, процесів, явищ, відомостей тільки з погляду їхньої корисності, можливості служити засобами для досягнення яких-небудь цілей.
- Напрям в етиці, який вважає користь основою моральності.
- Вузький практицизм, прагнення діставати з усього безпосередню матеріальну вигоду, користь.
Вчення отримало значне поширення у Великій Британії в 19 ст., відбиваючи умонастрої деяких верств англійської ліберальної буржуазії.
Джеремі Бентам, основоположник утилітаризму, вважав основою моралі корисність, яку він ототожнював із насолодою. Виходячи з натуралістичного і поза-історичного розуміння природи людини, Бентам бачив кінцеве призначення моралі в тому, щоб сприяти природному прагненню людей відчувати насолоду й уникати страждань. У сприянні «найбільшому щастю» (задоволенню) для «найбільшого числа людей» і полягає, згідно з Бентамом, сенс етичних норм і принципів.
Джерела
Література
Посилання
|
|
|
| Література та бібліографія |
|
|
| Тематичні сайти |
|
|
| Словники та енциклопедії |
|
|
| Довідкові видання |
|
|
| Нормативний контроль |
|
|
