| Фелікс Ґваттарі | |
|---|---|
| фр. Félix Guattari | |
| |
| Ім'я при народженні | фр. Pierre-Félix Guattari |
| Народився |
30 квітня 1930 Вільнев-ле-Саблон, Уаза, Франція |
| Помер |
29 серпня 1992[…](62 роки) Париж ·гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | |
| Країна |
 Франція
|
| Діяльність | психіатр, філософ, психоаналітик, психолог, Marxist |
| Галузь | філософія |
| Знання мов | французька |
| Заклад | Паризький університет |
| Партія | Зелені |
| Діти | Emmanuelle Guattarid |
| Автограф |
|
П'єр-Фелікс Ґваттарі (фр. Pierre-Félix Guattari, 30 квітня 1930, Вільнев-ле-Саблон, департамент Уаза, Франція — 29 серпня 1992, Курей-Шеверні, Франція) — французький психоаналітик, філософ і політичний активіст, один із основоположників антипсихіатрії, написав спільно з філософом Жилем Делезом знаменитий трактат «Анти-Едіп. Капіталізм і шизофренія» (1972). Дельоз і Ґваттарі ввели у філософський лексикон терміни «ризома», «шизоаналіз», «тіло без органів».
Біографія
Гваттарі виріс у робітничому передмісті на північний захід від Парижа. Він навчався у відомого психоаналітика Жака Лакана, а потім до самої своєї смерті, що настала внаслідок серцевого нападу, працював під керівництвом учня Лакана Жана Урі в психіатричній клініці «La Borde». Професійно займаючись психотерапією, Ґваттарі став різким критиком психоаналізу як ідеології, вбудованої в систему поліцейської держави. Натомість розробив (у співавторстві з Дельозом) концепцію шизоаналізу, значною мірою спрямованого на подолання психоаналізу і критику капіталізму в його зв'язку з шизофренією.
Брав активну участь у ліворадикальному революційному русі 1960-х років (за словами самого Ґваттарі, «в двадцять п'ять років я був цілком щасливий, будучи одночасно троцькістом, анархістом, фрейдистом, послідовником Лакана і плюс до того ще й марксистом»). З 1955 по 1965 рік був автором статей і редактором антиколоніальної троцькістської газети «La Voie Communiste» («Комуністичний шлях»). У 1967 році був співзасновником Організації солідарності і допомоги революції в Латинській Америці. Також був учасником «Центру ініціатив щодо створення нового простору свободи», рухів солідарності з народами В'єтнаму й Алжиру, організації дружби Франції і КНР. Брав участь у протестах «Червоного травня» 1968 року, після яких і зустрівся з Жилем Дельозом. У 1970-х, проводячи багато часу в Італії, зблизився з місцевими автономістами. Різко виступаючи проти бюрократизації і формалізації як у політиці, так і в науці, він знаходив ідеї розвитку революційної спонтанності і творчого потенціалу мас в досвіді Володимира Леніна і Антоніо Ґрамші. У 1978 році Ґваттарі нелегально проник на палестинську територію з метою організації палестино-ізраїльських переговорів.
Хоча найкраще відомі праці Ґваттарі, написані в співавторстві з Дельозом, він залишив і велику кількість власних монографій — «Психоаналіз і трансверсальність» (1972), «Молекулярна революція» (1977), «Машинне несвідоме» (1978), «Шизоаналітичні картографії» (1989).
Перекладені українською
Книжки
- Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп. — Київ: Карме-Сінто, 1996. (у співавторстві з Жилем Дельозом)
- Щό таке філософія? — Львів: Астолябія, 2015. ISBN 978-617-664-085-1 (у співавторстві з Жилем Дельозом)
Статті
- Травня 68-го не відбулось // Спільне. — 29 листопада 2017. (у співавторстві з Жилем Дельозом)
Див. також
Посилання
- Ґваттарі // Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / наук. кер. проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. — Київ : Дух і літера, 2009. — Т. 1. — С. 53-54.
- Дьяков А. В. Феликс Гваттари: Шизоанализ и производство субъективности. — Курск: Изд-во Курск. гос. ун-та, 2006. — 246 с. (рос.)
