Мы используем файлы cookie.
Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.

Фрідріх Макс Мюллер

Подписчиков: 0, рейтинг: 0
Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
санскритолог та індіолог
санскритолог та індіолог
Ім'я при народженні нім. Friedrich Max Müller
Народився 6 грудня 1823(1823-12-06)
Дессау Німеччина
Помер 28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років)
Оксфорд
Країна Flag of Anhalt Duchies.png Anhalt-Dessaud
Flag of the United Kingdom (1-2).svg Сполучене Королівство
Діяльність мовознавець, бібліотекар, історик релігії, історик, перекладач, викладач університету, міфограф, письменник, філолог, релігієзнавець, орієнталіст
Alma mater Лейпцизький університет (1843) і Alte Nikolaischule (Leipzig)d
Галузь Індіологія Міфологія Мовознавство
Посада Член Таємної ради Великої Британії
Вчене звання Університет Оксфорда і Кембриджський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Членство Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Leipziger Burschenschaft Germaniad, Туринська академія наук і Академія надписів та красного письменства
Батько Вільгельм Мюллер
У шлюбі з Georgina Adelaide Grenfelld і Georgina Adelaide Grenfelld
Діти Beatrice Stanley Mullerd і Mary Emily Müllerd
Нагороди
Автограф Signature of Friedrich Max Müller.png

CMNS: Фрідріх Макс Мюллер у Вікісховищі
Карта мов Східної Європи Макса Мюллера, 1854 рік

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (6 грудня 1823, Дессау — 28 жовтня 1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник «Школи природного міфу». Член Геттінгенської академії наук.

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875 присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та іншими.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849—1873; 2-е видання 1890—1892, в 4 томах) — це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного Міфу

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що вражали для древніх людей, впливали на їхню уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідчення древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

Загалом концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до природних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзнавство не могло б існувати».

Основні роботи

  • «Порівняльна міфологія» (1856),
  • «Стружки з німецької майстерні» (1867—1875),
  • «Вступ у науку про релігію» (1873),
  • «Природна релігія» (1889),
  • «Фізична релігія» (1891),
  • «Антропологічна релігія» (1892),
  • «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
  • «Шість систем індійської філософії» (1899).

Див. також

Джерела

Посилання


Новое сообщение