Хоріоідеа або власне судинна оболонка ока, хоріоідея (лат. choroidea, синонім — хороїд) — це найбільша частина середньої (судинної) оболонки ока, розташована між склерою і сітківкою в задній половині очного яблука.
Будова
Власне судинна оболонка складається з таких шарів:
- Надсудинна пластинка (lamina suprachorioidea) — зовнішній шар утворений з еластичної сполучної тканини і пігментованих клітин сполучної тканини.
- Судинна пластинка (lamina vasculosa) — містить велику кількість артерій і вен, і, як і попередній шар, еластичну сполучну тканину і пігментовані клітини.
Світіння котячих очей в темряві обумовлене тапетумом
- Тапетум (лат. tapetum lucidum — світний килимок) — особливий шар хоріодеї притаманний, однак, не всім ссавцям. Зокрема, у людей, свиней і кроликів цей шар відсутній. Тапетум являє собою бідну на пігмент ділянку, що локалізується найчастіше в нижній частині ока. Цей шар складається або зі сплющених клітин (напр. у хижаків), частково з вмістом кристалів гуаніну (напр. у собак) або волокон сполучної тканини, що впорядковані спеціальним чином (напр. у коней, жуйних). Ці клітини і волокна спричиняють дифракцію і відбивання світла виконуючи роль «дзеркала» і направляють світло повторно на сітківку. Це призводить до покращення сутінкового зору. Тапетум має велике значення для тих видів тварин, які активні в сутінках. Тапетум обумовлює і характерне світіння очей тварини в темряві при попаданні на нього невеликої кількості світла.
- Судинно-капілярна пластинка (lamina choroidocapillaris) — містить тонку капілярну сітку, яка забезпечує живлення зовнішніх шарів сітківки.
- Базальна мембрана (мембрана Бруха, lamina basalis) — безпосередньо прилягає до пігментного шару сітківки і утворює з нею з'єднання. Товщина 2—4 мкм.
Захворювання
Запалення власне судинної оболонки називається хоріоїдит.
Порушення будови та функціональності судин хороїду — хоріосклероз
Література
- Синельников Р. Д., Синельников Я. Р. Атлас анатомии человека в 4 томах. Т.3. — М.: Медицина, 1996. — ISBN 5-225-02723-7
- Paul Simoens: Sehorgan, Organum visus. In: Franz-Viktor Salomon et al. (Hrsg.): Anatomie für die Tiermedizin. Enke-Verlag Stuttgart, 2. erw. Aufl. 2008, S. 579—612, ISBN 978-3-8304-1075-1
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
