| Алексіс Каррель | |
|---|---|
| фр. Alexis Carrel | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Marie-Joseph-Auguste Carrel-Billard |
| Народився |
28 червня 1873 Сент-Фуа-ле-Ліон, Франція |
| Помер |
5 листопада 1944 (71 рік) Париж |
| Країна |
 Франція
|
| Діяльність | біолог, хірург, фізіолог, соціолог |
| Alma mater | Ліонський університет |
| Галузь | хірургія, патофізіологія |
| Заклад | Чиказький університет і Рокфеллерівський університет |
| Посада | регент |
| Аспіранти, докторанти | Serge Voronoffd |
| Членство | Леопольдина, Папська академія наук, Академія наук СРСР, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Національна академія наук Італіїd і Паризька медична академія |
| Відомий завдяки: | дослідження рефракції ока |
| Батько | Alexis Carrel-Billiardd |
| У шлюбі з | Anne Gourlez de La Motted |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізіології або медицини (1912)
|
| Автограф |
|
 Алексіс Каррель у Вікісховищі
| |
Алексіс Каррель (фр. Alexis Carrel; 28 червня 1873, Сент-Фуа-ле-Ліон — 5 листопада 1944, Париж) — французький хірург, біолог, патофізіолог і євгеніст, лауреат Нобелівської премії з медицині в 1912 році.
Біографія
Закінчив медичний факультет Ліонського університету, в 1900 році здобув ступінь доктора медицини. З 1900 по 1902 роки викладав в університеті анатомію.
Бувши під враженням від смерті президента Франції Марі Франсуа Карно, який помер 24 червня 1894 року після нападу терориста від кровотечі при пошкодженні артерії, Каррель з 1902 року почав займатися розробкою методів зшивання кровоносних судин. У 1904 році Каррель поїхав до Канади, потім у США, де став асистентом Фізіологічного інституту при Чиказькому університеті.
У 1906 році на запрошення Симона Флекснера Каррель став членом ради Рокфеллерівського інституту (згодом Рокфеллерівського університету). У 1938 році Каррель звільнився з Рокфеллерівського інституту, отримавши звання заслуженого професора. Незабаром після початку Другої світової війни і окупацією німцями частини території Франції повернувся в Париж і за підтримки уряду Віші заснував «Інститут з вивчення проблем людини».
Погляди
У 1932 році Каррель опублікував книгу «Людина — це невідоме», в якій стверджував, що люди біологічно нерівні, постулював розумову і фізіологічну відсталість пролетаріату і доводив, що вона передається у спадок. Каррель стверджував, що прогрес попереджувальної медицини пригнічує природний відбір. Під час німецької окупації Франції Каррель активно співпрацював з нацистами.
Відомі цитати
- Кожна людина є історія, не схожа ні на яку іншу.
- Є лише один спосіб добитися того, щоб кожен науковець мав великі знання і талант — зменшити число науковців.
Посилання
- Біографія Алексіса Карреля на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 19 серпня 2010 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
