Відреагування всередину

Відреагування всередину чи відігравання всередину / з внутрішнім вираженням (англ. acting in) - це термін, що належить до сфери психології, якому протягом багатьох років було приділено декілька значень, і, як правило, він використовується на противагу терміну відреагування [назовні] (англ. acting out), щоб позначати конфлікти, принесені всередину терапії, а не поза нею.

Деякі автори, зазначаючи різноманітність використання терміну, вказують на те, що часто "незрозуміло, чи "всередину" (англ. "in") стосується інтерналізації в особистості, розвитку внутрішньої проникливості чи вираження в рамках терапевтичного сеансу."

Термін застосований Майєром А. Зелігсом у 1957 р. для позначення прийняття рішень аналітиками на психоаналітичній сесії.

У терапії залежностей

"Відреагування всередину" тут означає сексуальну анорексію, харчову анорексію, компульсивні заощадження, компульсивну дієту, фобічні реакції, хламоголізм.

Йому протиставляється відреагування [назовні], до якого відносяться сексуальна розбещеність, компульсивне переїдання, компульсивне прибирання, алкоголізм та співзалежність.

Пацієнти

Стосовно пацієнтів термін "відреагування всередину" (або "відреагування з внутрішнім вираженням") означає процес, за допомогою якого клієнт / пацієнт вводить зовнішню до терапії проблему в аналізовану ситуацію, виконуючи відреагування на її основі.

У такій ситуації терапевту рекомендується негайно реагувати, щоб запобігти більшому і більш згубному вираженню.

Ганна Сегал змогла відрізнити позитивне відреагування всередину від негативного, однак обидва мають на меті вплинути на стан душі психоаналітика: або передати інформацію, або заплутати.

Терапевти

Психоаналіз також описує "Відреагування всередину" як той процес, в якому аналітик вносить власний контрперенос в аналітичну ситуацію замість перенесення пацієнта, як це відбувається у випадку, коли пацієнт відреагує назовні або вчиняє дії.

Існує згода, що в результаті виникає хаотична аналітична ситуація, яка ускладнює терапевтичний процес.

Карл Вітакер використовував цей термін радше зовсім по-іншому, щоб позначити техніку, за допомогою якої терапевти посилювали своє втручання на сеансі таким чином, щоб підвищити тривожність пацієнта для терапевтичних цілей.

Див. також

• Відреагування

Література

• Adam Blatner MD, Acting-In: Practical Applications of Psychodramatic Methods, Third Edition 3rd (1996). 220 pages. ISBN 0826114024, ISBN 978-0826114020
• Patrick Carnes, Don't Call It Love (1991)
• L. E. Abt/S. L. Weissman, Acting out (1996)