Гібрис (дав.-гр. ὕβρις «зухвалість») — зарозумілість, пиха, гіпертрофоване самолюбство. У давньогрецькій культурі персоніфікована властивість характеру, пізніше — важлива етична концепція.
Історія
Вперше слово з'являється ще у Гесіода та Гомера. У гомерівській традиції «гібрис» — порушення божественної волі у поєднанні з бажанням обожнювання, за яким слідує відплата (Немезида). Така, наприклад, поведінка Ахілла та Одіссея. Ця сама лінія проявляється в міфах про Прометея, Сізіфа, Едіпа та інших. Подібні персонажі є в монотеїстичних релігіях (Адам і Єва, будівельники Вавилонської вежі). Натомість для Гесіода «гібрис» є радше етичним поняттям. Його проявляє кожна людина, одержима вадами, особливо ж — пристрастю до багатства. Сліди гесіодівської концепції подибуємо у Солона та Аристотеля. Термін «хюбрис» використовувався також в юриспруденції в значенні «образи словом або дією».
У грецькій міфології Гібрис — богиня, матір Пана. Також мати Кора. Її вівтар в Афінах спорудив Епіменід.
Відродження інтересу до поняття «гібрис» пов'язане з історичними студіями Тойнбі та філософією постмодернізму (Мішель Фуко та ін.). Так, Тойнбі говорив про «хюбріс» держав та цивілізації, за якими йшов розпад (Немесіс). Такою, на його думку, була доля великих мілітаризованих країн (Ассирійська та Римська держави). Постмодерністи зазвичай говорять про гібрис в соціологічному контексті, як про елемент неприборканості, хаосу в суспільному явищі.
У сучасній мові слово «гібрис» може вживатися як з негативним, так і з позитивним забарвленням. Так, історик І. Кершо позначив цим терміном поведінку Гітлера. З іншого боку, спортивні коментатори можуть вживати його щодо учасників змагань, а Л. Волл вважає гібрис однією з трьох чеснот програміста.
На честь Гібрис названо астероїд 430 Гібрис, відкритий 1897 року.
Див. також
Посилання
- Гибріс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 225.
- Хюбріс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 567.
- Ахутин А. В. Поворотные времена. Спб., 2005.
- Драч Г. В. Рождение античной философии и начало антропологической проблематики. Ростов-на-Дону, 2001
- История философии. Минск, 2002.
- Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001.
- Хёйзинга Й. В тени завтрашнего дня
|
