 | |
|---|---|
|
Декслансопразол
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (R)-(+)2-([3-methyl-4-(2,2,2-trifluoroethoxy)pyridin-2-yl]methylsulfinyl)-1H-benzo[d]imidazole | |
| Класифікація | |
| ATC-код | A02 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C16H14F3N3O2S |
| Мол. маса | 369,363 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 76% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 1,3 год. |
| Екскреція | Нирки (51%), фекалії (47%) |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ДЕКСІЛАНТ, «Такеда Фармасьютікал Компані Лімітед»/«Такеда Ірландія Лтд»,Японія/Ірландія UA/13660/01/02 30.05.2014-30/05/2019 |
Декслансопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу, та належить до групи інгібіторів протонної помпи, що застосовується перорально. За своїм хімічним складом є правообертовим (R-ізомером) лансопразолу. Декслансопразол уперше синтезований у Японії у лабораторії компанії «Takeda Pharmaceutical», де вперше синтезовано також лансопразол, і застосовується у клінічній практиці з 2009 року.
Фармакологічні властивості
Декслансопразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. За хімічним складом є R-ізомером лансопразолу. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування перенесення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти. Після введення в організм декслансопразол накопичується в каналах обкладинкових клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку. Декслансопразол переважає інших представників класу інгібіторів протонної помпи як по своїм фармакологічним властивостям (здатністю утримувати pH шлункового соку вище показника 4 від 16 до 24 годин), так і за рахунок новітньої технології випуску препарату — капсул із подвійним вивільненням препарату, завдяки чому забезпечується удвічі вищий період напівжиття молекул препарату в системному кровотоці, та поява другого піку максимальної концентрації декслансопразолу в крові, що також збільшує тривалість дії препарату. Декслансопразол у меншому ступені, ніж інші препарати групи інгібіторів протонної помпи, взаємодіє із системою цитохрому Р-450, і не рекомендований до застосування лише із атазанавіром; хоча теоретично він може змінювати концентрацію в крові таких препаратів як дигоксин, кетоконазол, варфарин, ампіцилін та такролімус. При дослідженнях не було виявлено даних за біохімічну взаємодію декслансопразолу з діазепамом, теофіліном та фенітоїном. Оскільки застосування декслансопразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину. При застосуванні декслансопразолу в лікуванні ерозивного езофагіту та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігається значно вищий ефект, ніж при застосуванні лансопразолу. Натепер декслансопразол затверджений лише для лікування ерозивного езофагіту та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (більше 1 року) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі декслансопразолу, а також омепразолу, пантопразолу, лансопразолу, рабепразолу та езомепразолу).
Фармакокінетика
Декслансопразол повільніше, ніж інші препарати групи блокаторів протонної помпи, всмоктується при прийманні всередину, біодоступність препарату при пероральному застосуванні складає 76%. Завдяки новітній технології випуску препарату — капсул із подвійним вивільненням препарату, при пероральному прийманні декслансопразолу 25% препарату всмоктується у дванадцятипалій кишці та поступають у системний кровообіг швидше, а решта 75% препарату всмоктуються в нижчих відділах тонкої кишки та поступають у системний кровообіг пізніше. Завдяки цій особливості спостерігається два піки максимальної концентрації декслансопразолу в крові — через 1—2 години після застосування препарату та через 4—5 годин після застосування. Хоча тривалість періоду напіввиведення декслансопразолу складає 1—2 години, тривалість середнього перебування молекули декслансопразолу в організмі зростає удвічі в порівнянні з молекулою класичного лансопразолу (5,5—6,0 годин проти 2,8—3,0 годин відповідно), що призводить до подовження фармакологічного ефекту препарату. Метаболізується декслансопразол у печінці до неактивних метаболітів, виводиться з організму препарат переважно із сечею (майже 51%), а також із калом (47%). При порушеннях функції печінки може спостерігатися збільшення періоду напіввиведення препарату.
Показання до застосування
Декслансопразол натепер затверджений для застосування при ерозивному езофагіті та гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.
Побічна дія
При проведенні спостережень виявлено, що при застосуванні декслансопразолу побічні ефекти спостерігаються нечасто, та не мають серйозних клінічних наслідків. Найчастіше при застосуванні декслансопразолу спостерігаються діарея, нудота, блювання, біль у животі, головний біль, метеоризм, збільшення частоти інфекцій верхніх дихальних шляхів, частота яких була не вищою за 2%. Також при застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — нечасто (0,1—1%) висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, кашель; рідше набряк гортані, лейкоцитокластичний васкуліт, тромбоцитопенічна пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — нечасто (0,1—1%) сухість у роті; рідко кандидоз ротової порожнини, гепатит, панкреатит.
- З боку нервової системи — нечасто головокружіння, безсоння, депресія, порушення смаку та апетиту; рідше порушення зору та слуху, парестезії, судоми, інсульт.
- Інші побічні ефекти — рідко гостра ниркова недостатність, збільшення частоти переломів кісток, припливи крові, артеріальна гіпертензія.
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко спостерігаються гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, підвищення активності амінотрансфераз в крові, гіпонатріємія, гіпомагніємія.
Протипокази
Протипоказами до застосування декслансопразолу є підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування грудьми, застосування разом із препаратами групи інгібіторів протеази. З обережністю декслансопразол застосовується при одночасному застосуванні такролімусу, варфарину, метотрексату та флувоксаміну.
Форми випуску
Декслансопразол випускається у вигляді капсул із модифікованим виділенням по 0,03; 0,06; 0,09 та 0,12 г.
Джерела
- Декслансопразол на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.rlsnet.ru/tn_index_id_67661.htm [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]