Демпінг-синдром
| Демпінг-синдром | |
|---|---|
| Спеціальність | гастроентерологія |
| Симптоми | гіпоглікемія, діарея і блювання |
| Причини | gastrectomyd і Гастроентеростомія |
| Ведення | diet therapyd |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | DE11 |
| МКХ-10 | K91.1 |
| DiseasesDB | 31227 |
| eMedicine | med/589 |
| MeSH | D004377 |
Де́мпінг-синдро́м (англ. dumping syndrome; також англ. postgastric surgery syndromes; postgastrectomy syndrome; postvagotomy syndrome) — патологічний стан, який є частим ускладненням хірургічних втручань на шлунку (резекція шлунку або ваготомія з антрумектомією). Синдром спостерігають у 10-30 % хворих, що перенесли відповідні оперативні втручання. Демпінг-синдром включають до Міжнародного класифікатору хвороб (МКХ) 10-го перегляду у групу «Розлади травної системи після втручань, не класифіковані в інших рубриках» (англ. Postprocedural disorders of digestive system, not elsewhere classified), код К.91.
Етіологія та патогенез
Демпінг-синдром — тяжкий клінічний синдром, пов'язаний із втратою шлунком резервуарної функції та швидкою евакуацією їжі з його культі з наступним прискореним просуванням її по тонкій кишці. При цьому активується симпатоадреналова система з різким збільшенням звільнення серотоніну та брадикініну зі слизової тонкої кишки.
Клінічні ознаки
Клінічно синдром проявляється різкою слабкістю, пітливістю, тахікардією, нудотою, рідше блюванням, проносом, що виникає через 10-15 хвилин після їжі, особливо при вживанні солодких та молочних страв. При цьому спостерігають різні вегето-судинні та нервово-психічні розлади, змінюється артеріальний тиск, зменшується об'єм циркулюючої крові.
Лікування
Лікування комплексне. Призначають висококалорійну дієту з обмеженням вуглеводів, що легко всмоктуються, та подрібнений прийом їжі. З метою гальмування евакуації їжі зі шлунку та зменшенням моторики кишечника призначають атропін 0,1 % розчин всередину по 5-8 крапель 2-3 рази на день перед їжею або п/ш по 0,5-1 мл 1-2 рази на день, гангліоблокатори.
При явищах зовнішньосектеторної недостатності підшлункової залози призначають препарати, що містять ферменти підшлункової залози та шлунку. Застосовують також загальноукріплюючу терапію (парентеральне введення вітамінів, гемотрансфузії) та седативні засоби. У тяжких резистентних до консервативної терапії випадках проводять реконструктивні операції.
Джерела
- Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.