Мы используем файлы cookie.
Продолжая использовать сайт, вы даете свое согласие на работу с этими файлами.
Фонетика
Дифтонг
Другие языки:

Дифтонг

Подписчиков: 0, рейтинг: 0

Дифто́нг (від грец. δίφθογγος — «двоголосний»), або дво́зву́к, — у фонетиці складний голосний звук неоднорідної артикуляції, що складається з двох елементів, які утворюють один склад, надаючи йому фонетичної цілісності. Зазвичай дифтонги мають більшу довготу, ніж монофтонги. Властивістю дифтонга є його нероздільність на дві фонеми.

Дифтонги існують у словацькій, чеській, німецькій, англійській, італійській, іспанській, китайській та багатьох інших мовах, а також у деяких діалектах української мови.

Найчастіше в дифтонгах один елемент є вершиною складу, а інший (так званий ґлайд або напівголосний) лише його супроводжує. У залежності від положення вершини складу, розрізняють дифтонги спадні (низхідні), у яких склад утворюється першим елементом (напр. нім. Leid [laet], англ. house [haʊs]), та висхідні, в яких склад утворюється другим елементом (напр. ісп. fuego [fuego], словац. riad [riat]).

В мовах світу

Японська

В японській мові сполучення /ai/, /au/, /ae/, /ui/, /oi/ зазвичай вимовляються як дифтонги:

[ai̯] (ай), [au] (ау), [ae] (ае), [ui̯] (уй), [oi̯] (ой).

Під час чіткої дикції та повільної вимови ці сполучення вимовляються як два окремі звуки:

[a.i] (аї), [a.u] (ау), [a.e] (ае), [u.i] (уї), [o.i] (ої).

Німецька

Дифтонги в німецькій мові:

  • [aɪ̯] як у слові reich (багатий)
  • [aʊ̯] як у слові Maus (миша)
  • [ɔʏ̯] як у слові neu (новий)
  • [ʊɪ̯] як у слові pfui (пф)

Присутній у німецькій мові ненапружений голосний середнього ряду низького підняття хоча і не повністю відповідає поняттю «дифтонг», але з огляду на його артикуляцію може таким вважатись.

  • [iˑɐ̯] wir (ми)
  • [yˑɐ̯] für (для)
  • [uˑɐ̯] nur (тільки)
  • [eˑɐ̯] Meer (море)
  • [ɛˑɐ̯] Bär (ведмідь)
  • [aːɐ̯] Haar (волосся)
  • [øˑɐ̯] Frisör (перукар)
  • [oˑɐ̯] Ohr (вухо)

Деякі дифтонги бернського діалекту швейцарської німецької:

  • /iə/ як у слові Bier 'пиво'
  • /yə/ як у слові Füess 'ступні'
  • /uə/ як у слові Schue 'взуття'
  • /ow/ як у слові Stou 'підтримка'
  • /aw/ як у слові Stau 'конюшня'
  • /aːw/ як у слові Staau 'сталь'
  • /æw/ як у слові Wäut 'мир'
  • /æːw/ як у слові wääut 'вибирає'
  • /ʊw/ як у слові tschúud 'вина'

В діалектах української мови

Дифтонги — одне з характерних ознак вокалізму діалектів північного наріччя української мови, передусім його східнополіського говору, де в наголошених позиціях вживають два дифтонги — передньорядний /iе/ і задньорядний /uо/. Дифтонг /iе/ є рефлексом давніх голосних *ē та *ě (ѣ) ([piet͡ʃ] — «піч», [dʲied] — «дід», [paˈpʲier] — «папір»). Дифтонг /uо/ є рефлексом давніх голосних *ō, *ē ([kuon̪ʲ] — «кінь», [wuoɫ] — «віл», ['puoznɔ] — «пізно», ['tʲuotka] — «тітка»). Згідно з експериментально-фонетичними дослідженнями, дифтонги /iе/, /uо/ є переважно спадними двозвуками (перші елементи фонетично виразніші за другі), висхідна ж артикуляція цих дифтонгів трапляється значно рідше.

Рефлексацію давніх голосних *ō, *ē у вигляді дифтонгів подекуди фіксують також і в південно-східному, і в південно-західному наріччях української мови.

Література

Посилання

Див. також


Новое сообщение