| Дифторхлорметан | |
|---|---|
| |
| Систематична назва | Дифторхлорметан |
| Інші назви | фреон 22, хладон 22 |
| Ідентифікатори | |
| Абревіатури | R22 |
| Номер CAS | 75-45-6 |
| PubChem | 6372 |
| Номер EINECS | 200-871-9 |
| KEGG | C19361 |
| ChEBI | 82417 |
| RTECS | PA6390000 |
| SMILES | ClC(F)F |
| InChI | 1/CHClF2/c2-1(3)4/h1H |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CHClF2 |
| Молярна маса | 86,47 |
| Зовнішній вигляд | безбарвний газ |
| Густина | 3.66 кг/м3 при 15 °C, газ |
| Тпл | −175.42 |
| Ткип | -40.7 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Дифторхлорметан (також Фреон R-22, Хладагент R-22, Хладон-22) — фреон, хімічна формула CHClF2. Безбарвний газ зі слабким запахом хлороформу, більш отруйний, ніж R-12, не вибохонебезпечний і не горючий. У порівнянні з R-12 холодоагент R-22 гірше розчиняється в оливі, але легко проникає через нещільності й нейтральний до металів. При температурі вище 330 °C у присутності металів розкладається з виділенням токсичних речовин.
Дифторхлорметан широко використовують як холодоагент, оскільки його озоноруйнівний потенціал приблизно у 20 раз нижчий, ніж у фреонів R-11 и R-12. Однак він все ж руйнує озоновий шар, тому його застосування обмежено Монреальським протоколом. У 2020 від нього планували повністю відмовитись та замінити більш безпечними для озону фреонами, такими як тетрафторетан (R-134A), R-410A (азеотропна суміш дифторметану R-32 та пентафторетану R-125), R407C або R422D.
Основний метод синтезу — взаємодія хлороформу з фтороводнем в присутності пентафториду сурми (реакція Свартса):
Дифторхлорметан в основному використовується для отримання тетрафторетилену (використовується для виробництва політетрафторетилену), реакція йде через утворення дифторкарбену, що утворюється при піролізі дифторхлорметану (при 550—750°С):
Дифторкарбен також утворюється при відщепленні хлороводню від хлордифторметану дією основ, при наявності в реакційному середовищі нуклеофілів дифторкарбен приєднується до них in situ з утворенням дифторметильних похідних:
