Закон Лапласа

Закон Лапласа — прямо пропорційна залежність капілярного тиску від поверхневого натягу ${\displaystyle \sigma }$ на поверхні розділу двох рідин або рідини і газу і від середньої кривини поверхні (тобто ${\displaystyle {\frac {1}{R_{1}}}+{\frac {1}{R_{2}}}}$ .Тут ${\displaystyle R_{1}}$ і ${\displaystyle R_{2}}$ — головні радіуси кривини двох взаємно перпендикулярних нормальних перерізів поверхні):

${\displaystyle \Delta p=\sigma \left({\frac {1}{R_{1}}}+{\frac {1}{R_{2}}}\right)}$

Цей закон є одним з основних законів капілярних явищ. Його відкрив П. С. Лаплас в 1806 році.

Див. також

• Список об'єктів, названих на честь П'єра-Симона Лапласа

Література

• Физическая энциклопедия. Т.2. Гл.ред. А. М. Прохоров. М.:Сов.энциклопедия. 1988.