| Лобкове волосся | |
 | |
| Протилежно | Бікіні-дизайн |
|---|---|
 Лобкове волосся у Вікісховищі | |
Лобкове волосся, лонове волосся — людське тілесне волосся, що росте на лобку біля геніталій, а також іноді на внутрішній стороні стегон. Зазвичай його ріст починається у пубертатний період та закінчується з досягненням статевої зрілості. Початок росту лобкового волосся називають пюбархе.
Призначення лобкового волосся
Сигнальні функції
Лобкове волосся у жінок і чоловіків з давніх часів служило знаком статевого дозрівання дівчинки або хлопчика. У різних народів оволосіння лобка відбувається в різний час, може починатися навіть із семи років. У народів, у яких статеве дозрівання починається раніше, раніше відбувається і прояв вторинних статевих ознак, у тому числі ріст волосся на лобку. Це служить сигналом, що партнер дозрів і з ним можна мати статеві стосунки. Зараз ця ознака слабо себе проявляє, але багато людей досі вважають оволосіння на лобку партнера важливим збудливим сигналом. З тієї ж причини картини відомих художників XVII—XIX століть, на яких зображені оголені жінки, в переважній більшості писалися з відсутністю волос на статевих органах. Це було зроблено для того, щоб не заважати споглядати і отримувати естетичну насолоду.
Терморегуляція та захисні властивості
Волосся на лобку відіграє важливу роль у терморегуляції навколишнього простору навколо статевих органів. Воно створює захисний прошарок між тілом і нижньою білизною, що складається з повітря і волосся, що захищає від перепадів температур, а також, внаслідок збільшення випарового простору, відводить зайве тепло і збільшує швидкість випаровування поту в процесі злягання. В оточенні статевих органів знаходиться безліч дрібних лімфатичних вузлів, що потребують захисту від впливу холоду, для захисту яких утворений волосяний покрив. Волосся на лобку бере участь і в захисті шкірного покриву при статевому акті, оскільки в процесі злягання у партнерів в районі геніталій утворюється надмірна кількість різних кислот і солей, що виділяються з потом, сечею.
При статевому контакті безволоса шкіра лобка статевих партнерів піддається тертю, яке, укупі з впливом солей та кислот своєю чергою піддається пошкодженню, що тягне за собою роздратування шкіри або запалення потових залоз. З іншого боку, є пари, які віддають перевагу саме відчуттю дотиків голої шкіри.
Підтримання мікрофлори піхви
Мікрофлора жіночої піхви в основному складається з ацидофільних лактобактерій, які необхідні для цілого ряду функцій жіночого організму. У різних умовах, що залежать від здоров'я жінки, її психофізичного стану, ця мікрофлора змінюється, що може спричинити розвиток захворювань цього та інших жіночих органів. Своєрідним захистом, страховкою від заселення піхви хвороботворними бактеріями служить волосся, на якому завжди знаходяться потрібні мікроорганізми, позаяк лактобактерії можуть знаходитися у контакті з киснем. І в потрібний момент мікрофлора піхви може поповнити свій арсенал корисними бактеріями. Волосся, що знаходиться на статевих губах жінки, певним чином потрапляє між ними і перебуває там, утворюючи свого роду провідники між зовнішнім середовищем (повітрям) і внутрішньою поверхнею піхви. Насправді ця область, що складається з малих статевих губ, на які потрапляють піхвові кислоти, сеча, кисень, потожирові виділення, є справжньою фабрикою різних ферментів, корисних мікроорганізмів, необхідних для підтримання та нормального функціонування жіночих дітородних органів.
Дозрівання феромонів
Феромони — природний засіб для залучення і збудження статевого партнера. У чоловіків і жінок приблизно однаковий механізм вироблення цих речовин і доставки їх до споживача. Остаточним етапом у дозріванні та розповсюдженні феромонів є шкіра і лобкове волосся.
У чоловіків частинки смегми, в яких знаходиться оригінальна речовина, в процесі природного руху статевого члена потрапляють на волосся (лобкове волосся має дещо іншу будову, ніж волосся на голові) і, завдяки змішанню з киснем і впливу тепла, перетворюються на готовий атрактант.
У жінок постачальником феромона (копуліна) є піхва під час овуляції. Суміш вагінальних кислот потрапляє на волосяний покрив, центр якого розташований як раз у місці, найсприятливішому для скупчення і стримування цих субстанцій. Після цього, під впливом тепла і кисню, відбувається дозрівання копуліна, а також постачання суміші кислот назад у піхву для підтримки утримання його в мікрофлорі під час і між овуляціями. Таким чином, завдяки тісному контакту волосся з малими статевими губами, а також печеристого тіла малих статевих губ, зберігається можливість підтримувати вироблення феромонів. Феромони погано проходять крізь одяг, тому основний їх вплив проявляється при знятті нижньої білизни, а також при статевому акті, в процесі якого потрібні компоненти потрапляють на волосяний покрив, в якому відбувається дозрівання і випаровування в навколишній простір. З огляду на це, тому що волосся добре вбирає запахи, не слід нехтувати особистою гігієною.[джерело?]
Збудження нервових закінчень
Лобкове волосся відіграє роль збуджуючого елемента при статевому контакті. У процесі злягання працює механізм створення додаткового подразнення частин статевих органів, багатих на нервові закінчення. Відбувається це так: у момент проникнення статевого члена в піхву, туди затягується деяка кількість лобкового волосся, що росте на статевих губах жінки, у процесі якого відбувається тертя голівки статевого члена, багатої нервовими закінченнями, об це волосся, змішане з мастилом, а також об аналогічні рецептори жіночих статевих органів, в результаті якого партнери можуть отримувати додаткове статеве збудження.
Класифікація лобкового волосся
Розташування
Аногенітальне лобкове волосся жінки
Аногенітальне лобкове волосся чоловіка
За розташуванням лобкове волосся можна поділити на такі типи:
- волосся лобка
- волосся статевих органів:
- волосся статевого члена (у чоловіків)
- волосся калитки (у чоловіків) і великих статевих губ (у жінок)
- аногенітальне:
- волосся промежини
- волосся відхідника
- волосся верхньої внутрішньої частини стегон
Густота, товщина і кучерявість
Лобкове волосся може бути як тонким, так і товстим, як рідким, так і густим незалежно від статі. Кучерявість лобкового волосся може залежати від раси, національності, а також від кольору (темне волосся сильніше в'ється ніж біле). Кучерявість може варіюватися від дуже кучерявого до абсолютно прямого.
Колір
Лобкове волосся, як і пахвове волосся, може сильно відрізнятися за кольором від волосся на голові. У більшості людей воно, як правило, темніше, ніж волосся на голові, проте інколи буває світлішим. Колір лобкового волосся буває найрізноманітнішим: білим, світлим, рудим, русявим, чорним. У явному більшості випадків колір лобкового волосся максимально близький не до кольору волосся на голові, а до природного кольору брів.
Ступінь оволосіння
У жінок менша площа тіла вкрита лобковим волоссям і рідко істотно виходить за зону бікіні. У чоловіків набагато частіше лобкова площа безперервно переходить у волосяний покрив ніг і живота. Це пов'язано з різним гормональним фоном у статей. Так само у брюнетів характерніше покрита внутрішня область стегон, на відміну від блондинів, оволосіння лобкової зони яких рідко виходить за область бікіні.
Крім того волосся може відрізнятися за довжиною, станом та формою зони оволосіння та ін.
Лобкове оволосіння
Буває трьох типів:
- За жіночим типом.
- За чоловічим типом.
- Змішаний тип.
Лобкове волосся у культурі
У мистецтві
У мистецтві давнього Єгипту лобкове волосся було зображене у формі трикутника. Лобкове волосся у середньовічному і класичному європейському мистецтві було зображене дуже рідко, а чоловіче лобкове волосся було часто, проте не завжди, опущено. Деколи його було зображено у стилізованій формі, як у випадку з грецьким графічним мистецтвом.
У XVI ст. у південній Європі Мікеланджело зобразив Давида зі стилізованим лобковим волоссям, але тіла жінок були зображені голеними нижче голови. Проте розпис, створений Мікеланджело, на стелі Сікстинської капели не зображає жодного лобкового волосся.
У пізньому XVIII ст. жіноче лобкове волосся було відкрито зображено у Японському сюнґа (еротика), особливо у традиції укійо-е. Картина «Сон дружини рибалки» (1814), Кацусіки Хокусая, що зображає еротичну фантазію жінки, є відомим прикладом. У Японських малюнках, таких як хентай, лобкове волосся часто опущене, тому що протягом довгого періоду часу зображення лобкового волосся було поза законом. Закон змінився з того часу.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лобкове волосся
|
