Ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ; англ. High-density lipoproteins, HDL) - клас ліпопротеїнів плазми крові. ЛПВЩ мають антиатерогенні властивості. Оскільки висока концентрація ЛПВЩ суттєво знижує ризик атеросклерозу і серцево-судинних захворювань, холестерин ЛПВЩ іноді називають «хорошим холестерином» (альфа-холестерином) на відміну від «поганого холестерину» ЛПНЩ, який, навпаки, підвищує ризик розвитку атеросклерозу. ЛПВЩ мають максимальну серед ліпопротеїнів щільність через високий рівень білка відносно ліпідів. Частинки ЛПВЩ - найдрібніші серед ліпопротеїнів, 8-11 нм у діаметрі.
Структура та функції
Частинки ЛПВЩ синтезуються у печінці з аполіпопротеїнов А1 та А2 , пов'язаних з фосфоліпідами. Такі частинки також називають дисками через їх дископодібну форму. У крові ці частинки взаємодіють з іншими ліпопротеїнами і з клітинами, швидко захоплюючи холестерин і набуваючи зрілу сферичну форму. Холестерин локалізується на ліпопротеїні на його поверхні разом із фосфоліпідами. Однак фермент лецитинхолестеринацилтрансфераза (ЛХАТ, КФ 2.3.1.43, англ. Lecithin-cholesterol acyltransferase, LCAT) етерифікує холестерин до ефіру холестерину, який через високу гідрофобність проникає у ядро частинки, звільняючи місце на поверхні.
Рекомендовані норми концентрації
Нижче наведені рекомендації щодо концентрації холестерину ЛПВЩ відповідно до прийнятих Американською Серцевою Асоціацією (англ. American Heart Association).
| Концентрація мг/дл | Концентрація ммоль/л | Примітки |
| <40 | <1,03 | Низький холестерин ЛПВЩ, підвищений ризик сердцево-судинних захворювань(<50 мг/дл для жінок) |
| 40-59 | 1,03-1,52 | Середній рівень ЛПВЩ |
| >60 | >1,55 | Високий рівень ЛПВЩ, протективний проти розвитку сердцево-судинних захворювань |
Більш детальний аналіз ЛПВЩ, що демонструє розподіл підкласів ЛПВЩ, є більш точним діагностичним параметром. Більші підкласи ЛПВЩ мають вищу протективну здатність.
Наведені «рекомендовані концентрації» отримані на підставі популяційного підходу, на обмеженій вибірці осіб, які мають схильність до атеросклерозу і серцево-судинних захворювань. Слід зазначити, що у деяких індивідуумів можуть спостерігатися низькі концентрації ЛПВЩ, що не корелюють з будь-яким ризиком[джерело?].
У березні 2016 року співробітники Медичної школи Перельмана Пенсильванського університету повідомили по виявлення значимого підвищення ризику атеросклерозу у пацієнтів з дуже високим рівнем ХС ЛПВЩ. Спочатку у мишей, а згодом у людей з дефектом гену SCARB1, який кодує рецептор B1-Scavenger (SR-B1) - основний рецептор ЛПВЩ на клітинних мембранах, було виявлено швидке прогресування атеросклерозу та асоційованих з ним ускладнень при дуже високих рівнях ХС ЛПВЩ: близько 1500 мг/л при рекомендованих 500-600 мг/л (загальноприйнятої верхньої межі норми станом на серпень 2017 року немає). Співвідношення ризику склало 1,79. При мутації гена SCARB1 гепатоцити не у змозі забезпечувати на належному рівні елімінацію з плазми крові часточок ЛПВЩ, вони накопичуються в крові, прискорюючи процеси атеросклерозу. Один з дослідників (Daniel J. Rader, MD) висловив припущення, що терапевтична методика, основана на збільшенні експресії або активності гену SCARB1, може стати новим способом зниження ризику серцево-судинних захворювань, навіть якщо це зменшить рівень ЛПВЩ в крові.[] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)
Засоби підвищення рівня ЛПВЩ
Як було зазначено вище, високий і дуже високий рівень ЛПВЩ не свідчить про низький рівень ризику атеросклеротичного ураження артерій та про зниження ризику серцево-судинних подій, а коефіцієнт атерогенності не є прямо пропорційним ступеню ризику. Тому підвищення концентрації ЛПВЩ доцільне лише в осіб з початково низьким їх рівнем.
Підвищенню рівня ЛПВЩ сприяє прийом полікозанолу. У пацієнтів, що приймали препарати з полікозанолом протягом 2 місяців, спостерігалося збільшення концентрації ЛПВЩ до 10-25% .
Також підвищити концентрацію ЛПВЩ вдавалося за допомогою ніацину (нікотинової кислоти) і фібратів.
Дієта та фізичні вправи
Певні зміни у раціоні та фізичні вправи можуть позитивно влинути на рівень ЛПВЩ:
- Зниження споживання простих вуглеводів
- Аеробні фізичні навантаження
- Зниження маси тіла
- Добавки магнію підвищують рівень HDL-C
- Додавання харчових волокон до раціону
- Споживання омега-3 жирних кислот, що містяться, зокрема, у риб'ячому жирі або лляній олії
- Споживання фісташок горіхів
- Збільшення споживання цис-ненасичених жирів
- Споживання тригліцеридів із середньою довжиною ланцюга (MCT), таких як капронова кислота, каприлова кислота, капрінова кислота і лауринова кислота
- Відмова від трансжирних кислот у раціоні
Див. також
Посилання
- Рекомендации ЕОК/ЕОА по лечению дислипидемий.[] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)