| Монооксид вуглецю | |
|---|---|
| |
| Назва за IUPAC | Карбон(II) оксид |
| Інші назви | чадний газ, монооксид вуглецю |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 630-08-0 |
| Номер EINECS | 211-128-3 |
| DrugBank | 11588 |
| KEGG | D09706 і C00237 |
| ChEBI | 17245 |
| RTECS | FG3500000 |
| SMILES | CO |
| InChI | InChI=1S/CO/c1-2 |
| Номер Бельштейна | 3587264, 3535285 і 1900508 |
| Номер Гмеліна | 421 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CO |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Моноокси́д вуглецю́, також відомий як карбону (II) оксид, монооксид карбону, чадни́й газ — безбарвний, дуже отруйний газ без запаху. Утворюється внаслідок неповного згоряння пального в автомобільних двигунах та опалюваних приладах, які працюють на вугіллі або на інших видах природного палива. У воді майже не розчиняється і не вступає з нею в хімічну взаємодію. Належить до несолетворних оксидів. Хімічна формула — CO.
Одержання
Монооксид карбону утворюється при згорянні вугілля або сполук, що містять вуглець, при нестачі кисню (повітря), а також при взаємодії діоксиду вуглецю з розжареним вугіллям:
Ця реакція зворотна, і при температурі нижче 400 °C рівновага майже повністю зміщується вліво, а при 1000 °C — вправо. У лабораторних умовах монооксид карбону одержують при нагріванні мурашиної кислоти з концентрованою сульфатною кислотою:
![{\displaystyle {\ce {HCOOH->[{t,H_{2}SO_{4}}]CO{+}H_{2}O}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/116e570616d526a8ae0ad39d606eb8f140799762)
Його отримують також при нагріванні металічного цинку з карбонатом кальцію:
![{\displaystyle {\ce {Zn + CaCO_3 ->[{t}] ZnO + CaO + CO}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/104474465c6f166cad90fc62561dabd447d1e96f)
Хімічні властивості
На повітрі він спалахує при 700 °C і горить характерним блакитним полум'ям з утворенням діоксиду вуглецю:
- + 565 кДж
При цьому виділяється значна кількість тепла (135 ккал або 565 кДж). Тому CO в суміші з іншими газами застосовують у техніці як газоподібне паливо (доменні гази, генераторний газ, водяний газ тощо).
При високій температурі монооксид карбону проявляє відновні властивості, завдяки чому широко використовується в металургії для одержання деяких металів з їх оксидів. Наприклад:
Хоча деякі благородні метали може відновлювати із водних розчинів їх солей і при кімнатній температурі:
При приєднанні хлору до монооксиду карбону утворюється фосген. Реакція відбувається у присутності активованого вугілля як каталізатора навіть при кімнатній температурі:
Газ може безпосередньо приєднуватись до деяких металів з утворенням карбонілів металів (наприклад, Fe(CO)5, Ni(CO)4, Mo(CO)6, Cr(CO)6 і т. д.). Такі реакції як правило проходять при підвищеній температурі і тиску:
![{\displaystyle {\ce {Fe + 5CO ->[{p, t}] Fe(CO)_5}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/a303d5807b539fdefbb335218d39740d1b0c1005)
Оскільки звичайні протигази монооксид вуглецю практично не затримують, в 1917-му році (Байер) були розроблені насадки з сумішшю оксиду міді з двоокисом марганцю (так звані гопкаліти) здатні окиснювати монооксид до двоокису вуглецю при звичайних температурах (на початку роботи- при окисненні монооксиду вони нагріваються за рахунок теплоти, що виділяється в результаті реакції).
Отруйність
Через свою отруйність монооксид вуглецю є дуже небезпечним для організму людини. Ця небезпека збільшується тим, що він не має запаху і отруєння може настати непомітно. Навіть незначні його кількості, що потрапляють у повітря і вдихаються людиною, викликають запаморочення і нудоту, а вдихання повітря, в якому міститься 0,3 % CO за об'ємом, може швидко привести до смерті.
Отруйна дія CO обумовлюється тим, що він утворює з гемоглобіном крові порівняно стійку сполуку — карбоксигемоглобін, внаслідок чого кров втрачає здатність передавати кисень тканинам організму. Отруєння цим газом наступає в результаті критичної нестачі кисню в організмі. Концентрація СО в повітрі 1 мг/м³ є небезпечною для життя людини.
При отруєнні монооксидом вуглецю рекомендується вдихання свіжого повітря протягом кількох годин, а також штучне зігрівання тіла. При цьому карбогемоглобін поступово руйнується і гемоглобін відновлює свою здатність сполучатися з киснем.
Профілактика та заходи при отруєнні
Потрібно, щоб усі побутові прилади були справні та щоб фахівці регулярно оглядали їх. Якщо полум'я газу жовте, а не блакитне, вважайте, що це попередження про якусь несправність, і, можливий, вихід чадного газу. При користуванні побутовими приладами, які можуть стати причиною поширення чадного газу, завжди виявляйте обачність.
Ознакою отруєння є сонливість, спричинена зменшенням доступу кисню (СО оборотньо блокує гемоглобін). Найкращим заходом допомоги ураженому є свіже повітря й рух. Несмертельні дози не мають акумулятивного ефекту. Звичайні протигази не дають захисту (СО не сорбується активованим вугіллям).
Контроль на шахтах. При роботі в шахтах ведеться постійний контроль його вмісту в повітрі. Транспортні і вантажні машини при підземних і відкритих гірничих роботах обладнуються пристроями для очищення вихлопних газів.
Утворення в технологічних процесах
Утворюється внаслідок згоряння вуглецю і його сполук при нестачі повітря, в значних кількостях присутній у топкових газах, газах двигунів внутрішнього згоряння, продуктах детонації.
Посилання
Джерела
- Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
- Б. В. Некрасов. Основы общей химии. — М.: «Химия», 1967, — т.2
- Я. А. Угай. Высшая и неорганическая химия. — М.: «Высш. шк.», 1997, — 527 с.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
