Нетряне містечко (англ. shanty town, «старий» і «будинок [тримати]») — територія зі скупченням будівель, відомих як халупи або бараки, як правило, виготовлених з дерева, фанери, листового металу (наприклад, бляхи), пластикових листів, або картонних коробок. Типове нетряне містечко на початку формування не має належної соціальної інфраструктури: санітарних умов, безпечного водопостачання, електрики та каналізації. З часом нетрі можуть розвинути свою інфраструктуру і навіть перетворитися на квартали середнього класу. Нетряні містечка можуть можуть бути як невеликі поселення, так в них можуть проживати мільйони людей.
Синонімом нетряного міста є сквотер-район.
У всьому світі одними з найбільших нетрів є Сьюдад-Неза в Мексиці, Оранг в Пакистані та Дхараві в Індії. Нетряні містечки в різних місцях світу по різному називаються: фавела в Бразилії, Вілла Мізерія в Аргентині та геджеконду в Туреччині. Нетряні містечка в основному зустрічаються в країнах, що розвиваються. Однак вони існують й в містах розвинених країн. Каньяда-Реаль біля Мадриду вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі, а Скід-Роу — сумно відомим нетряним містечком у Лос-Анджелесі.
Будівництво
Нетряні містечка, як правило, починаються як імпровізовані притулки на покинутій або незайнятої ділянці землі чи будівлі. Люди будують халупи з будь-яких матеріалів, які легко придбати, наприклад, дерева або сміття. В містечку немає таких об'єктів, як електрика, газ, каналізація чи водопровід. Сквотери вибирають такі райони, як залізничні перегони, заповідники або спірні будівельні проекти.
«Сквотерські поселення (на відміну від нетрів), незважаючи на їхні непривабливі будівельні матеріали, також можуть бути місцями надії, сценами контркультури з підбадьорливою потенціал для змін і сильний поштовх до зростання». Швейцарський журналіст Георг Герстер.
Стюарт Бренд зауважив, що нетряні містечка мають екологічну атмосферу, бо їх мешканці переробляють відходи й прагнуть подорожувати пішки, велосипедами, рикшою, хоча це й пов'язано з загальною поганою економічною ситуацією, однак екологія території краща ніж у іншому районі міста.
У нетрянях іноді є активна неформальна економіка, наприклад сортування сміття, виготовлення кераміки, текстильних та шкіряних виробів. Це дозволяє бідним отримувати дохід.
Розвиток
Хоча більшість нетрів починаються як стихійне будування, з часом деякі з них зазнають певного розвитку. Часто за основні зміни відповідальні самі мешканці. Громадські організації, які іноді працюють разом з недержавними організаціями, приватними компаніями та урядом, вирішують питання про підключення до міського водопостачання, будують дороги та школи. Розвиток відбувається протягом тривалого періоду часу. Тим не менш, існує загальна тенденція, згідно з якою нетряні містечка поступово покращуються, а не переміщуються в ще більш віддалені частини мегаполісу.
Наприклад, деякі бразильські фавели за останні роки покращилися на стільки, що навіть можуть привабити туристів. В Африці багато нетряних містечок починають використовувати компостні туалети та сонячні батареї. В Індії люди, які живуть у нетрях, мають доступ до мобільних телефонів та Інтернету.
Приклади
Азія
В Орангі в Карачі, Пакистан в 2011 році проживало приблизно 1,5 мільйона жителів «Пілотний проект Orangi», який почав працювати з 80-х років ХХ століття, мав на меті вивести місцевих жителів із бідності. Його розпочав доктор Ахтар Хамід Хан. Громада самостійно проклала каналізацію по всім вулицям Оранджі, що допомогло зменшити поширення хвороб. Також громада створила близько двадцяти тисяч сімейних магазинів та майстерень, які були повністю інтегровані з основними ринками Карачі, отримували прибуток.
В Індії приблизно один мільйон людей живе в Дхараві, нетряному містечку, побудованому на колишньому мангровому болоті в Мумбаї. Це одне з найбільш густонаселених місць на земній кулі. Станом на листопад 2006 року на 1440 жителів Дхараві припадав лише один туалет.
Загалом у 5000 неформальних поселеннях столиці Бангладеш Дакки проживає 3,4 мільйона людей. Дакки має один з найвищих показників смертності від інфекційних хвороб, а ніж в будь-якому місті в Азії. Це нетряне містечко не має каналізацій та водопостачання.
У Таїланді налічується 5500 неформальних нетряних поселень, одним з найбільших є нетряне містечко в районі Клонг Тоей у Бангкоку.
У Китаї до літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні було знесено 171 міське селище. Станом на 2005 рік у Пекіні було 346 нетрів, у яких проживало 1,5 мільйона людей.
Автор Роберт Нойвірт у 2004 році писав, що близько шести мільйонів людей, половина населення Стамбула проживали в районах геджеконду. Урядом Туреччини вживаються заходи щодо поступового розселення геджеконду.
У Гонконзі місто-фортеця Коулун у 1990 році вміщало до 50 000 осіб. Водою їх забезпечували 77 колодязів, а сміття часто складалося просто на дахах. В серпні 1995 року на місці Коулун був створено парк «Коулун-Сенчай».
Латинська Америка
Після Великої депресії сквотери жили в халупах на сміттєзвалищах біля каналу Мартін Пена в Пуерто-Рико і все ще були там у 2010 році
Найбільше в світі нетряне місто — Сьюдад-Неза або Неза-Чалко-Іца, яке є частиною міста Сьюдад-Незауалькойотль, поруч із Мехіко. За оцінками, його населення коливається від 1,2 до 4 мільйонів.
У Бразилії багато нетряних містечок. У Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у 2000 році було підраховано, що понад 20 % з 6,5 мільйонів його жителів жили в більш ніж 600 фавелах. Наприклад, у районі Росінья проживає приблизно 80 000 жителів. Він перетворився на густонаселений район з будівлями, деякі з яких досягають шести поверхів. Є театри, школи, дитячі садки, місцеві газети.
В Аргентині станом на 2011 рік у столичному районі Буенос-Айреса проживало 500 000 людей у 864 неформальних поселеннях.
Розвинуті країни
Під час Великої депресії 1930-х років у Сполучених Штатах виникли нетряні містецка під назвою Гувервіллі. Зовсім недавно такі міста, як Ньюарк і Окленд, стали свідками створення наметових містечок. Умоджа-Віллідж — «Село єдності» було створено в 2006 році в Маямі, штат Флорида. На вільній ділянці з'явилося житло для малозабезпечених людей, спочатку було побудувано кілька наметів, а потім — хижин з дерев'яних каркасів. Влада не змогла виселити мешканців Умоджа-Віллідж.
Біля кордону з Мексикою також є нетряні поселення.
Хоча нетрі зараз, як правило, менш поширені в розвинених країнах Європи, вони все ще існують. Зростаючий приплив мігрантів підживлює нетрі в містах, які зазвичай використовуються як пункт в'їзду в Європейський Союз, наприклад, Афіни і Патри в Греції. До моменту виселення в жовтні 2016 року у пункті «Джунглі» в Кале у Франції мешкали понад 8000 осібБідонвілі існують на периферії деяких французьких міст. У 2012 році державна влада зафіксувала 16 399 осіб, які проживали в 391 нетрі по всій країні. З них 41 % проживали на околицях Парижа.
У Мадриді, Іспанія, нетряне містечко під назвою Каньяда Реал вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі. За оцінками, у ньому проживає 8628 жителів, які в основному є іспанцями, ромами та північноафриканцями, але лише одна мобільна медична установа.
У деяких випадках нетряні містечка можуть зберігатися в облаштованих районах, які місцеві органи влади ще не перебудували, або в регіонах політичних суперечок. Важливим історичним прикладом було місто, обнесене стінами Коулун в Гонконзі.
У масовій культурі
Багато фільмів знято о нетрях. У центрі фільму «Мільйонер із нетрів» персонажі, які проводять більшу частину свого життя в індійських нетрях. Бразильський фільм « Місто Бога» розгортався і знімався в фавелі.«Білий слон», аргентинський фільм 2012 року, відбувається на віллі Мізерія в Буенос-Айресі. Дія південноафриканського фільму «Район 9» розгортається в основному в містечку під назвою Чіавело, з якого люди були примусово переселені.
Китайський серіал « Житло» 2016 року розповідає про розчищення нетрів у Бейляні, Внутрішня Монголія.
Відеоігри, такі як Max Payne 3, мають рівні, розташовані у вигаданих нетрях.
Співак реггі Десмонд Деккер заспівав пісню під назвою " 007 (Shanty Town) ".
Див. також
Посилання
Подальше читання
- Daniel Carter Beard (1920). Shelters, shacks, and shanties. C. Scribner's Sons. Процитовано 24 серпня 2012.
- Шиферна стаття про економіста, який пропонує реконструювати Новий Орлеан за допомогою халаток