| Ольга Олександрівна Романова | |
|---|---|
| |
| Народилася |
1 (13) червня 1882 Петергоф, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Померла |
24 листопада 1960(78 років) Торонто, Канада |
| Поховання | Кладовище Йорк (Торонто) |
| Країна |
 Російська імперія
|
| Місце проживання |
Великий Гатчинський палац Санкт-Петербург Амалієнборг Hvidøred Торонто Halton County, Ontariod Cooksvilled |
| Діяльність | художниця, філантропка, аристократка |
| Вчителі | Ivan Zhdanovd |
| Знання мов | російська, англійська і французька |
| Роки активності | 1902 — 1960 |
| Суспільний стан | Член королівської родини |
| Титул | Grand Duchessd |
| Рід | Гольштейн-Готторп-Романови |
| Батько | Олександр III |
| Мати | Марія Федорівна |
| Брати, сестри | Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III), Георгій Олександрович, Ксенія Олександрівна і Михайло Олександрович |
| У шлюбі з | Ольденбургський Петро Олександровичd і Куликівський Микола Олександровичd |
| Діти | Guri Nikolaevich Kulikovskyd і Tikhon Nikolaevich Kulikovskyd |
| Нагороди |
 
|
 | |
Ольга Олександрівна Романова (1 (13) червня 1882 — 24 листопада 1960) — остання Велика княгиня, молодша дочка імператора Олександра III Олександровича і імператриці Марії Федорівни — після Миколи, Олександра, Георгія, Ксенії та Михайла. Художниця.
Біографія
Виросла в Гатчинському палаці в передмісті Санкт-Петербурга. Відносини з матір'ю, імператрицею Марією Федорівною, були холодними.
У 1901 році одрижилася на з герцогом Ольденбурзьким. Шлюб був невдалим і закінчився розлученням. Згодом Ольга Олександрівна вийшла за Миколу Куликовського. Після падіння династії Романових поїхала до Криму з матір'ю, чоловіком і дітьми, де вони проживали в умовах, близьких до домашнього арешту. Її брати Микола з сім'єю і Михайло були страчені. В 1925 році в Берліні зустрічалася з найвідомішою лже-Анастасією — Анною Андерсон.
Одна з небагатьох членів Імператорської родини, які врятувалися після більшовицького перевороту (чому сприяв начальник охорони П. Л. Задорожний). В еміграції жила в Данії, потім Канаді, пережила всіх інших онуків (онук) імператора Олександра II. За своє життя написала понад 2000 картин, доходи від продажу яких дозволяли їй підтримувати сім'ю і займатися благодійністю. Померла у віці 78 років, за сім місяців після смерті старшої сестри.
Джерела
- Манойленко Ю. Е., Манойленко А. С. «По беспредельному милосердию своему». К 110-летию образования Санкт-Петербургского Комитета помощи нижним чинам Маньчжурских армий // Военно-исторический журнал. — 2016. — № 7. — С. 48-50.
|
