 Молекулярна поверхня риновірусу з білковими шипами
| |||
| Назва | |||
|---|---|---|---|
| Риновіруси | |||
| Статус назви | |||
|
невідомий ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПОМИЛКУ
Неправильне значення параметра status. | |||
| Латинська назва | |||
| Rhinovirus | |||
| Батьківський таксон | |||
| Рід Enterovirus | |||
| Види | |||
| |||
| |||
Риновіруси (лат. Rhinovirus, від дав.-гр. ῥίς / ῥινός — «ніс») — група крихітних РНК-вмісних вірусів виду ентеровірусів, віріони яких не мають зовнішньої оболонки, а геном представлений одноланцюговою лінійною нефрагментованою молекулою РНК, пов'язаною з білком VPg; включає збудників гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Нуклеокапсид організований за типом ікосаедричної симетрії. Після його видалення екстрагонова РНК зберігає інфекційність.
Класифікації
Згідно даним Міжнародного комітету з таксономії вірусів (ICTV) систематика групи неодноразово змінювалась. Уперше вид Rhinovirus 1A з роду Rhinovirus включений у базу даних у 1971 році, а вже в 1976 він змінив назву на Human rhinovirus 1A і був розділений на декілька десятків нумерованих серологічних типів. Подальші вивчення дозволили в 1999 році віднести більшість з них до виду Human rhinovirus A і тільки три (Human rhinovirus 3, 14, 72) — до виду Human rhinovirus B, включені в той же рід Rhinovirus. У 2005 році 2 близьких роди (Enterovirus і Rhinovirus) об'єднали в один. У 2009 виділили новий вид Human rhinovirus C, а у 2012 році видам повернули назви, під якими перший з них був зареєстрований у 1971 році: Rhinovirus A, B, C.
Існує багато різних серологічних типів риновірусів (що ускладнює боротьбу зі спалахами ГРЗ). Утворення дочірніх популяцій риновірусів відбувається в цитоплазмі; вивільнення вірусів супроводжується лізисом клітини.
Риновіруси класифікують на дві великі групи за вміння до репродукції в клітинах приматів:
- риновіруси групи Н розмножуються і викликають цитопатичні зміни в органічній групі диплоїдних клітин людського ембріона і спеціальної лінії (R) клітин HeLa.
- риновіруси групи М розмножуються і викликають цитопатичні зміни в клітинах нирок мавп, нирок ембріона людини і різних перещеплюваних клітинних лініях людських клітин.
За структурою єдиного типоспецифічного АГ виділяють 113 імунорізнорідних груп. Групоспецефіний АГ відсутня.
Клінічні прояви
Принципи мікробіологічної діагностики
Для підтвердження діагнозу риновірусні інфекції проводять виділення вірусів на культурах клітин, заражених виділеннями з носових ходів; збудник ідентифікують у РН з допомогою антисироваток.
Лікування і профілактика
Лікування риновірусних інфекцій симптоматичне. Вакцинопрофілактика риновірусної інфекції неможлива через велику кількість серологічних варіантів збудника.
Див. також
Посилання
- Риновірус(рос.)
- Rhinovirus(англ.)
- VIDEO: Rhinoviruses, the Old, the New and the UW [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.] James E. Gern, MD, speaks at the University of Wisconsin School of Medicine and Public Health, 2008.(англ.)
- How Big is a Human rhinovirus? (animation) [Архівовано 29 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
|
| ||||||||||||||