Родючість ґрунту

Родю́чість ґру́нту — характеристика ґрунту, що визначає його здатність підтримки великої кількості рослинного життя, термін найчастіше використовується для опису земель сільськогосподарського призначення.

Найродючіший ґрунт — чорнозем. Він поширений в Україні та Росії. Родючий ґрунт зазвичай характеризується такими властивостями:

• Багатий на головні елементи, необхідні для живлення рослин: азот, фосфор і калій.
• Містить достатню кількість мікроелементів, таких як бор, хлор, кобальт, мідь, залізо, магній, марганець, молібден, сірка і цинк.
• Містить органічну речовину ґрунту, що покращує його структуру та допомагає утриманню вологи.
• Кислотність в діапазоні pH від 6,0 до 6,8.
• Добра структура, що забезпечує необхідний дренаж.
• Набір мікроорганізмів, корисних для росту рослин.
• Велика товщина верхнього шару ґрунту.

У сільському господарстві родючі ґрунти зазвичай отримуються за допомогою ряду мір збереження та меліорації ґрунтів.

Див. також

• Якість землі
• Рекультивація порушених земель
• Карта родючості ґрунтів України

Література

• Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV.
• Агроекологічна оцінка ґрунтів : моногр. / О. В. Телегуз, М. Г. Кіт. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. – 260 с. – (Сер. “Ґрунти України”).