| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 2-methylsulfanyl-6-nitro[1,2,4]triazolo[5,1-c][1,2,4]triazin-7(4H)-one | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | ? |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C5H4N6O3S |
| Мол. маса | 228,189 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Тріазавіри́н (англ. Triazavirin), також метилтіонітрооксодигідротріазолотриазині́д на́трію, Ріамілові́р — синтетичний противірусний препарат, що відноситься до групи азолоазинів, розроблений у Росії. Ефективність препарату не доведена за міжнародними стандартами, зареєстрований препарат виключно в Росії.
Опис препарату
Препарат розроблений за часів СРСР хіміками: вченими Уральського державного університету, Інституту органічного синтезу імені І. Я. Постовського Уральського відділу РАН та Науково-дослідного інституту грипу міністерства охорони здоров'я Росії.
Тріазавірин (Метилтіонітрооксодигідротріазолотриазинід натрію) є синтетичним аналогом основ пуринових нуклеозидів (гуаніну). За хімічною структурою він відноситься до азолоазинів — гетероциклічних сполук, які структурно нагадують азотисті основи, які є складовими частинами ДНК і РНК. Дослідження азолоазинів розпочалось в Уральському політехнічному інституті в 1993 році.
Тріазавірин випущений на російський ринок у 2014 році резидентом Сколково ТзОВ «Уральський центр біофармацевтичних технологій». На розробку тріазавірину в 2005 році вкладені 140 мільйонів рублів з бюджету Російської Федерації, а в 2012 році ще 149 мільйонів рублів.
З 2014 року фармацевтична субстанція «метилтіонітрооксодигідротріазолотриазинід натрію» та лікарський засіб «Тріазавірин» випускаються на уральському фармацевтичному підприємстві «Медсинтез». У 2018 році фармацевтична субстанція перереєстрована під назвою «ріаміловір».
Препарат зареєстрований виключно в Росії. У 2014 році виробник пообіцяв пройти процедуру реєстрації в Європейському Союзі.
Фізичні властивості
Тріазавірин у чистому вигляді є порошком або гранулами жовтого або жовто-зеленого кольору.
Фармакологічні властивості
Механізм дії тріазавірину невідомий. До кінця 2011 року розробники препарату обіцяли його визначити. Пізніше виробники заявили, що препарат інгібує синтез вірусної РНК та репликацію геномних фрагментів.
Фармакокінетика
Згідно інструкції до препарату, він всмоктується в травному тракті, максимальна концентрація досягається протягом 1−1,5 години після прийому преарату, до 45 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.
Ефективність
In vitro препарат не показав ефективності. За словами одного з розробників препарату, в організмі тварин він показав чудову ефективність.
Якісні клінічні дослідження, які відповідають стандартам доказової медицини, для триазавірину не проводились. Існуючі дослідження in vitro не мають доказової сили в клінічній практиці.