| Флоренс Б. Сайберт | |
|---|---|
| англ. Florence B. Seibert | |
| |
| Народилася |
6 жовтня 1897 Істон, Пенсильванія |
| Померла |
23 серпня 1991 (93 роки) Сент-Пітерсберг, Пінеллас, Флорида, США |
| Країна |
 США
|
| Національність | Американка |
| Місце проживання | Сент-Пітерсберг |
| Діяльність | біохімік, викладачка університету |
| Відома завдяки | Виділення чистої форми туберкуліну |
| Alma mater |
Коледж Гаучера Єльський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії (1923) |
| Науковий керівник | Лафаєт Мендель |
| Заклад | Пенсильванський університет |
| Нагороди | |
Флоренс Барбара Сайберт (англ. Florence B. Seibert, англ. вимова: [ˈsaɪ.bəɹt], 6 жовтня 1897 — 23 серпня 1991) — американський біохімік. Була прийнята до Зали слави жінок у Флориді й до Національної зали слави жінок.
Раннє життя й освіта
Сайберт народилася 6 жовтня 1897 року в місті Істон, штат Пенсильванія, у сім'ї Джорджа Пітера Сайберта і Барбари (Мемерт) Сайберт. У віці трьох років Флоренс захворіла на поліомієліт . Їй довелося носити стримувальні апарати для ніг, що призвело до кульгання протягом всього життя. Будучи підлітком, Сайберт читала біографії відомих вчених, які розпалювали її інтерес до науки.
Сайберт захистила бакалаврську роботу в коледжі Гаучера в Балтиморі в 1918 році. Вона разом зі своїм викладачем хімії, Джессі І. Майнор, працювала у хімічній лабораторії паперового комбінату Гамерслі в Гарфілді, штат Нью-Джерсі, у часи війни.
Доктор Сайберт здобула ступінь доктора філософії з біохімії в Єльському університеті в 1923 р. У Єлі вона вивчала внутрішньовенне введення молочних білків під керівництвом Лафаєта Менделя . Вона розробила метод запобігання зараження цих білків бактеріями.
Професійні досягнення та нагороди
У 1923 р. Сайберт працювала постдокторантом у Меморіальному інституті Ото С. А. Спрейга в Чиказькому університеті. Її фінансувало Американське філософське товариство. Вона продовжувала працювати неповний робочий день у лабораторії Ріккетса в Чиказькому університеті й неповний день у Меморіальному інституті Ото С. А. Спрейга в Чикаго.
У 1924 році Сайберт отримала премію Говарда Тейлора Рікеттса в Чиказькому університеті за роботу, яку вона розпочала в Єлі і продовжувала в Чикаго. У Єлі Сайберт зробила цікаву знахідку: внутрішньовенні ін'єкції часто викликають лихоманку в пацієнтів. Доктор Сайберт визначила, що лихоманка спричинюється токсинами, що виробляються бактеріями. Дані токсини можуть забруднювати дистильовану воду, коли бризки окропу в колбі для дистиляції досягають колби-приймача. Сайберт винайшла новий метод запобігання забруднення води під час процесу дистиляції шляхом схоплення бризків у «пастку». Вона опублікувала свій метод в Американському Журналі Фізіології. Згодом його було одобрено Управлінням харчових продуктів і лікарських засобів, Національним інститутом охорони здоров'я й іншими фармацевтичними фірмами. У 1962 році Сайберт була нагороджена Меморіальною премією Джона Елліота від Американської асоціації банків крові за роботу над пірогенами (речовинами, що викликають лихоманку).
З 1924-28 рр. Сайберт працювала інструктором із патології в Чиказькому університеті та була запрошена на посаду доцента з біохімії в 1928 році. У 1927 р. її молодша сестра Мейбл переїхала до Чикаго, щоб жити і працювати з нею. Мейбл вважалася і секретарем Флоренс, і її науковим співробітником.
За цей час Сайберт познайомилася з доктором наук Есмондом Р. Лонгом, який досліджував туберкульоз. У 1932 р. вона погодилася переїхати разом із Лонгом в Інститут Генрі Фіппса при Університеті Пенсільванії. Лонг став професором патології та директором лабораторій Інституту Фіппса, а Сайберт — доцентом із біохімії. Їхньою метою була розробка надійного тесту на виявлення туберкульозу. Попередній варіант туберкуліну, який створив Роберт Кох, давав помилково негативні результати під час тестування на туберкульоз з 1890-х р. через домішки в матеріалі.
Під час кураторства й фінансуванням Лонга, Сайберт визначила, що активним агентом туберкуліну є білок. Протягом декількох років Сайберт працювала над розробкою методів виділення й очищення білка від мікобактерій туберкульозу для того, щоб отримати очищену білкову похідну (PPD) та уможливити створення надійного тесту на туберкульоз.
Її перша публікація про очищення туберкуліну з'явилася в 1934 році. Деякі джерела приписують їй успішне виділення молекули білка туберкульозу протягом 1937–38 рр, коли вона відвідала Уппсальський університет, Швеція, як член Гуггенхайма, щоб співпрацювати з нобелівським вченим Теодором Сведбергом, який займався білками. Вона розробила методи очищення кристалічного туберкуліну з використанням фільтрів із пористої глини й обробленої азотною кислотою бавовни. У 1938 році вона була нагороджена медаллю Трюдо Національної асоціації з туберкульозу.
У 1940-х роках очищена білкова похідна Флоренс Сайберт (PPD) стало національним і міжнародним стандартом для туберкулінових тестів.
У 1943 році Сайберт отримала першу нагороду за свої досягнення від Американської асоціації жінок з вищою освітою.
Сайберт залишалася в Інституті Генрі Фіппса в Пенсильванському Університеті з 1932 по 1959 рік. Вона була доцентом у 1932—1955 рр., професором біохімії у 1955—1959 рр. і заслуженим професором з моменту її офіційного виходу на пенсію в 1959 р.
Пізніше Флоренс разом із сестрою Мейбл переїхала до Сейнт-Пітерсберґа, штат Флорида, де вона продовжувала досліджувати можливі зв'язки між бактеріями й видами раку, співпрацюючи з лікарнею Маунд Парк і з дослідницьким центром Бей-Пайнс. Вона продовжувала публікувати наукові праці до 1977 року. Теорії, що стосуються бактерій і раку досі залишаються суперечливими.
У 1968 році Сайберт опублікувала свою автобіографію, «Галька на пагорбі вченого» (Pebbles on the Hill of a Scientist).
Флоренс Сайберт померла в будинку для людей похилого віку «Пам-Спрингс» у Сейнт-Пітерсберзі, штат Флорида, 23 серпня 1991 року.
Посилання
- «Electrodialysis of Tuberculin», Florence B. Seibert and Milton T. Hanke
- Florence B. Seibert Papers: An Inventory at Goucher College
- Florence Barbara Seibert papers, 1920-1977. American Philosophical Society.
- National Women's Hall of Fame page on Florence B. Seibert (with photo)
Див. також
- Shearer, Benjamin F. (1997). Notable women in the physical sciences : a biographical dictionary. Westport, Conn.: Greenwood Press. ISBN 0313293031.