Фториди

Фтори́ди (застар. флуори́ди, флюори́ди) — хімічні сполуки фтору з іншими хімічними елементами. Відомі для всіх елементів, крім гелію і неону.

Загальний опис

Розрізняють прості або бінарні фториди (солі фторидної кислоти, ковалентні фториди металів і неметалів, галогенфториди), оксифториди (наприклад POF₃), гідрофториди металів, фторовмісні кислоти, комплексні фториди (наприклад Na₂NiF₄), силікофториди та інші.

Фториди одно- та двовалентних металів — типові солі фтористоводневої кислоти, кристали з високими температурами плавлення. Фториди перехідних металів (TiF₄, VF₅, MoF₆, UF₆) і неметалів (HF, CF₄, NF₃, PF₅, SF₆, ClF₃ і т. д.) — ковалентні сполуки, які гідролізуються водою і розчиняються в органічних розчинниках.

Фториди неметалів — рідини або гази. Відомі галогенфториди, оксифториди (COF₂, TiOF₂, CrOF₄, UO₂F₂) і гідрофториди (LiHF₂, KH₂F₃ тощо).

Подвійні фториди (RbNiF₃, CsFeF₃) — феримагнетики. Фториди використовують для одержання флуору (з флюориту), як окиснювачі в ракетному паливі (ClF₃, ClF₅), для ізотопного виділення урану (UF₆), виробництва оптичного скла, фторування, а також як діелектрики (SF₆).

Отримання

Фториди більшості елементів одержують взаємодією простих речовин:

H₂ + F₂ → 2HF

Fe + F₂ → FeF₂

Вищі фториди одержують з нижчих дією фтору:

ClF₃ + F₂ → ClF₅

Див. також

• Фториди природні
• Торіметрія

Джерела

• Fluorides — Compound Summary [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Національний стандарт України ДСТУ 2439:2018 «Хімічні елементи та прості речовини. Терміни та визначення основних понять, назви й символи». — [Чинний від 01.10.2019.] — К. : ДП «УкрНДНЦ», 2019. — С. 2.