| Цукровий діабет тип 1 | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | діабетологіяd |
| Симптоми | поліурія, полідипсія і поліфагія |
| Препарати | insulin glargined, Прамлінтид, Insulin Lisprod, albiglutided, dulaglutided, Дапагліфлозин, insulin detemird, canagliflozin hemihydrated, empagliflozind, sitagliptind, Ексенатид, insulin glulisined, insulin aspartd, liraglutided, methyldopad, insulin glargined і Insulatardd |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 5A10 |
| МКХ-10 | E10 |
| МКХ-9 | 250.01 |
| OMIM | 222100 |
| DiseasesDB | 3649 |
| MedlinePlus | 000305 |
| eMedicine | med/546 |
| MeSH | D003922 |
 Diabetes mellitus type 1 у Вікісховищі | |
Перший тип цукрового діабету характеризується втратою бета-клітин, які виробляють інсулін, так званих острівців Лангерганса, що призводить до дефіциту інсуліну. Головна причина втрати бета-клітин — автоімунне ураження Т-лімфоцитами . Поки не відомо жодного профілактичного заходу, що може запобігти захворюванню на діабет типу 1, на який припадає 10% від усіх хворих на цукровий діабет у Північній Америці та Європі. При діабеті цього типу чутливість до інсуліну звичайно нормальна, особливо на ранніх стадіях. Діабет першого типу може вражати як дорослих, так і дітей, але його традиційно називають «юнацьким діабетом», бо на нього найчастіше хворіють діти.
Лікування
Лікування цього типу діабету, навіть на ранніх стадіях, полягає в заміні інсуліну разом із ретельним контролем рівня глюкози в крові за допомогою глюкометра. Без інсуліну діабетичний кетоацидоз може призвести до коми чи навіть смерті. Також мають значення дієта та фізичні вправи. Окрім підшкірних ін'єкцій, зараз широко використовують і так звані інсулінові помпи, що дозволяють доставляти інсулін цілодобово на заданому рівні та можуть бути запрограмовані.
Лікування діабету типу 1 може тривати до кінця життя. Це лікування не порушує діяльності людини, якщо вона дисциплінована в дозуванні інсуліну та вимірюванні вмісту глюкози в крові. Середній рівень глюкози в крові для хворого на діабет типу 1 має бути якомога ближчий до нормального (80—120 мг/дл, 4—6 ммол/л). Деякі лікарі рекомендують 140–150 мг/дл (7-7,5 ммол/л) для тих людей, у яких виникають проблеми при нижчому рівні через часті напади гіпоглікемії. Рівень понад 200 мг/дл (10 ммол/л) інколи супроводжується дискомфортом та частими сечовипусканнями, що призводить до зневоднення. А рівень вище за 300 мг/дл (15 ммол/л) потребує невідкладного лікування, бо призводить до кетоацидозу, хоча при швидкому наданні допомоги не є небезпечним для життя. Низький рівень глюкози в крові сприяє розвитку гіпоглікемічної коми, яка своєю чергою може спровокувати еквіваленти епілептичних нападів та нестяму.
Див. також
|
